27 січня – довільний спомин св. Ангеліни Мерічі, покровительки сиріт

Близько 15 років втратила батьків і сестру, згодом переїхала в Салó до свого дядька, де допомагала йому по господарству.

Близько 1494 року повернулася до родинного дому, вступила в ІІІ францисканський орден, де вела життя, сповнене праці, молитви, покути та діл милосердя. У віці 40 років переїхала в Брешію, де приєдналася до руху «Божественної Любові» («Del Divino Amore»), головна місія якого було релігійне відновлення суспільства. Члени руху організовували притулки для сиріт, опікувалися вбогою молоддю, часто відвідували лікарні та дбали про невиліковно хворих.

Свята Ангеліна показала себе чудовою вихователькою та мудрою діячкою з чудовими лідерськими якостями. Доволі швидко її інтелігентність та сердечність почала притягувати також і заможних людей міста. Біля неї збиралися дівчата та жінки, а вона з радістю проводила з ними навчання, розмови та молитву. Її діяння було пророчим, оскільки в тому часі мало хто піклувався про виховання дівчат. Не маючи освіти, але сповнена Божої мудрості бачила, що "безлад в суспільстві походить від безладу в родині".

Через молитву та паломництва до Святої Землі (1524р.) та Риму (1525р.) дозріла до заснування ордену св. Урсули (урсулянки). Головне завдання ордену - виховання та підготовка дівчат до родинного життя, аби бути добрими дружинами і матерями, допомога в розпізнаванні покликання та навчання основам віри. Діяльність святої Ангеліни підтримували Римські Понтифіки, а Папа Климент VII просив її поширити свою роботу в Римі. Свята очолювала орден лише 5 років. У 1540 році відійшла до Дому Отця. Канонізована в 1807 році.

Зображується в габіті урсулянок з білою хустиною на шиї. Часто знаходиться в присутності дівчат або вбогих, зображується також споглядаючи на драбину Якова з ангелами та дівчатами (згідно з переказами, саме таким чином мала видіння майбутньої справи).

Покровителька інвалідів, дівчат, матерів, та тих, хто втратив батьків.

Уклала Юлія Бойко