22 січня 1506 року зі швейцарського кантону Урі до Рима прибули сто п’ятдесят піхотинців, які стали першими швейцарськими гвардійцями на службі Святого Престолу.
На початку XVI століття Понтифікам довелося замислитися про захист Папської держави від іноземних загарбників. Контролювати володіння Папи Римського або його самого прагнули королі могутніх держав, насамперед Франції, Іспанії та Свяшенної Римської імперії. Не варто було також забувати і про італійські міста-республіки на кшталт Флоренції чи Генуї, які були не проти посилити свій вплив, послабивши Папську державу. За таких умов Понтифікам довелося захищати себе і свої володіння не тільки молитвами, а вдатися до формування власних збройних сил. Після трагічного понтифікату Олександра VI (1492–1503) і загадкової смерті Пія ІІІ (22 вересня – 18 жовтня 1503) Понтифіком став Юлій ІІ (1503–1513), який прославився як Папа-полководець, бо не раз очолював військо. Його войовнича зовнішня політика призвела до розширення меж Папської держави. Звісно, як і всі воєначальники того часу, він постійно потребував нових солдатів. Це не було проблемою – найняти можна було будь-кого. А особисту безпеку Папи мали забезпечити саме іноземці. В умовах постійних інтриг і боротьби за владу Юлій ІІ зовсім слушно не довіряв свого життя землякам-італійцям.
Чому його вибір зупинився на швейцарцях? Тут Папа не був оригінальний: знамениту боєздатністю швейцарську піхоту тоді наймали на службу численні правителі Європи. Швейцарців вирізняли відвага, дисципліна й відданість наймачам. Щоправда, варто згадати, що це були жорстокі воїни: під страхом смерті їм було заборонено брати полонених, тож переможеного ворога не рятували ні багатство, ні шляхетне походження. Лицарська кіннота в паніці відступала перед наїжаченою алебардами швейцарською фалангою. Такі бійці були потрібні тогочасним Понтифікам. Тож 22 січня 1506 року перші 150 швейцарських воїнів на чолі з капітаном Гаспаром фон Сілененом урочисто вступили до Рима, де присягнули на вірність Понтифікові й отримали папське благословення.
Павло Зінченко
Цей день в історії Католицької Церкви: упала остання твердиня хрестоносців на Святій Землі
18 травня 1291 року війська єгипетських мамелюків захопили місто Акру, останню твердиню хрестоносців на Святій Землі.
Цей день в історії Католицької Церкви: скоєно замах на Йоана Павла ІІ
Добрий Пастир з римських катакомб
Чотири принципи Фатіми
Історія Церкви
Непорочне Серце Марії обов’язково переможе. Хроніка подій Фатіми
25 березня 2022 р. Папа присвятив Росію і Україну Непорочному Серцю Діви Марії, виконуючи тим самим Фатімські пророцтва та пов’язані з ними обітниці миру та перемоги добра. Для більшості українців ця посвята була актом солідарності та підтримки з боку Ватикану та черговою молитвою про припинення війни. Проте духовне значення та місце в історії цієї події важко переоцінити, адже факти з недалекого минулого говорять самі за себе. Не буду вдаватися у детальний опис, просто подам дати у хронологічному порядку. «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» (Мт 13, 9).
Схожі новини
