Рецепт щасливої мами

Тут мені на думку спадає одна притча.

«Жила-була бідна єврейська сім’я. Дітей було багато, а грошей мало. Бідна мати важко працювала – готувала, прала, прибирала і … зривалась на дітей, голосно нарікала на таке життя. Втомившись від усього, пішла за порадою до рабина. Як стати хорошою матір’ю? Вийшла від нього задумлива. З того часу її наче підмінили.

Ні, грошей у сім’ї не додалося. І діти слухнянішими не стали. Але тепер мама не сварила їх, а з обличчя її не сходила привітна посмішка.

Раз на тиждень вона йшла на базар, а повернувшись, на весь вечір закривалася в кімнаті. Одного разу діти порушили заборону і зазирнули в мамину кімнату. Вона сиділа за столом і … пила чай з солодким цимесом!

«Мама, що ти робиш? А як же ми?» – обурились діти.

«Ша, діти! – відповіла жінка – Я роблю вам щасливу маму!».

Питаю, як Ви гадаєте, ми можемо зробити «щасливу маму» для Ваших дітей? Матуся Михайлика аж підхопилась. Каже, я не можу покинути напризволяще своїх дітей. Вона відчувала відповідальність за дітей і почуття провини, що відпочиватиме, поки дітям і чоловікові може знадобитися її допомога.

Чому це важливо? Емоційний стан дитини надзвичайно сильно залежить від емоцій матері. Тобто, коли мати Михасика роздратована, тривожна і сумна, дитина не тільки це відчуває, переживає те ж саме, що і мати, але й підсвідомо звинувачує себе у тому, що мати нещаслива. Тому, щоб дитина була спокійна і щаслива, матір повинна відчувати радість. Згадайте поради для вагітних: слухати приємну музику, переживати якомога більше позитивних емоцій. Чому ж після народження дитини ми забуваємо про це? До певного віку дитина цілком залежить від емоційного стану матері.

У такий момент я погоджуюсь із С. Кові, який казав, що важливіше зупинитись і заточити косу, ніж продовжувати косити тупим предметом. Тобто відновити сили. Кожен із нас має обмежену кількість ресурсів, які потрібно регулярно оновлювати. Відпочивати, не тільки тілом, а й – душею.

Що може допомогти саме Вам, для цього варто спробувати і зрозуміти – мені це допомагає, чи ні.

Перше, подбати про тіло. Може дозволити собі десять хвилин полежати у перерві між посудом і прибиранням. І так кожну годинку. Зробити трав’яну ванночку для рук і ніг, врешті піти на півгодинну прогулянку на самоті. Може це буде смачна кава із кардамоном, приготована на світанку за новим рецептом, чи м’ятний чай на ґанку вашого дому. Чи маленьке чаювання з малюками, на траві у найближчому парку.

Друге, подбати про духа. Знайти час, щоб побути на самоті зі своїми думками, помолитись, піти до храму на Літургію без малюків.

Третє, піти до театру, на концерт улюбленого виконавця, зустрітись із подругою за чашкою кави, може прочитати книгу, яка вже давно чекає на полиці, може відвідати майстер-клас із малюнку чи взагалі почати регулярно, раз на місяць, відвідувати гурток з живопису для дорослих.

Звісно, про це варто домовитись із татом чи бабусею, запланувати час і місце, знайти сусідку, яка з радістю годинку посидить з вашими малюками, а ви їй приготуєте смачний пиріг, винайняти няню на дві години.

Часто матусі відмовляють собі у задоволенні потреб, бо кажуть, що не мають часу. Повірте, коли ви приділите трохи часу для себе, то і буденна та звична робота приноситиме задоволення, і ви зможете більше бути разом як сім’я.

Юля Халевич, дитячий психолог

Джерело: Родина