Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Заразна агресія. Як сцени насильства на телеекрані впливають на психіку
15:01 Четвер 0 367
27-01-2022, 15:01

Заразна агресія. Як сцени насильства на телеекрані впливають на психіку

Вплив перегляду сцен насильства на поведінку та психіку помітили у дитячих групах. Діти та дорослі гралися ляльками Бобо, схожими на неваляшок. У першій дорослі агресивно били іграшки. У другій – просто робили рольові ігри. Після заняття дітей залишили у окремому приміщенні без ляльок Бобо. Ті, що бачили сцени насильства почали бити одне одного та поводитися, як дикуни, натомість діти, які не бачили проявів агресії, поводилися цілком пристойно.
Діти переймають агресивні моделі поведінки від дорослих та повторюють їх навіть тоді, коли згодом знаходяться у спокійному середовищі. Так само діти та підлітки, які дивляться фільми з проявами агресії рано чи пізно будуть самі застосовувати такі моделі поведінки.

Існують стрічки, де за півтори години можна побачити більше як півсотні сцен насильства з ріками крові, відірваними частинами тіла, жорстокістю. Люди спостерігають за горами трупів та героями, які їх складають та четвертують. Такий досвід не може бути безпечним для психіки. І найбільше він шкодить дітям.

Інше дослідження Surgeon General опубліковане на сайті охорони здоров’я США у 2001 році стверджує, що перегляд сцен насильства по телебаченню у більшості дітей викликає тільки тимчасові реакції. Однак зазначає, що, зазвичай, саме діти, які більше схильні до агресії у щоденному житті частіше шукають сцен насильства у кінострічках та програмах. Для таких дітей основним місцем, де вони переймають агресивну поведінку є їхні родини, тобто приклад батьків.

«Проблема в тому, що діти часто залишаються віч-на-віч з їхніми труднощами й негараздами біля телевізора. Вони не отримують підтримки і допомоги від батьків, коли потребують. Тому можуть брати телевізійні сценарії для розв'язання власних проблем. Крім того, надмірне перебування біля телевізора може викликати проблеми з поведінкою і депресією. І те, і інше може вести до агресії, спрямованої проти себе й оточуючих», – каже дитячий та підлітковий психіатр Лінн Понтон.

Захищаючи дітей від впливу агресії, яке переглядають у відео, батькам важливо правильно розставляти грані між
небезпечним та природним. Бо і в казці про колобка лисиця його з’їдає. У казках добро бореться зі злом.

Як розпізнати допустимі межі телевізійної агресії:

Подивитися на навколишній світ та зрозуміти, скільки є реальної загрози та агресії у реальному житті. Оцінити, наскільки об’єми насильницького у щоденному житті та відео, яке дивиться дитина співмірні. Варто також врахувати, що діти довірливі і не здатні розрізнити у фільмі де гра, а де реальність. Для юного глядача усі сцени є максимально наближеними до реальних, майже документальними. Якщо дивитися з дитиною фільм про війну, де відбувається бій з ворогом, а батьки в цей час пояснюють, що відбувається, це забезпечує відстороненість дитини від того, щоб моделювати побачене. Бо їй пояснюють, що війна в світі – це зло.

Водночас, якщо режисер не може показати історію «злого» героя без того, щоб розчленувати кількадесят людей, таку стрічку оглядати не варто.

«Багато батьків прагнуть пояснити дитині дорослі і складні теми «для розвитку». Але діти можуть розуміти інформаційну частину, проте з емоційною складовою далеко не завжди здатні впоратися. Часто батьки посилаються на те, що якщо дитині, наприклад, не розповісти про війну все, аж до найдрібніших подробиць, то це означає збрехати. На жаль, зараз і багато дорослих не можуть відповісти на питання про жахи війни «а навіщо?». Дитині це ще складніше зрозуміти. Крім того, доросла людина може відмовитися дивитися те, що йому неприємно і страшно. Батьки ж дітей в таких випадках рідко запитують або роблять це формально», – розповідає психолог Наталія Стилсон.

Якщо дитина надивилася агресивного відео, скоректувати її поведінку допоможе перебування тривалий час з іншими, спокійними людьми, не схильними до насильницьких вчинків. Тоді у спілкуванні з однолітками дитина може виявити, що у реальному житті, якщо вдарити когось, він буде плакати, погано себе почуватиметься, не захоче дружити.

Варто також звертати увагу на рекламні ролики. Там так само бувають добірні сцени насильства. Причому, зроблені таким чином, щоб могли максимально надійно засісти в пам’яті. Батьки мають просто відволікати дітей від таких роликів. А також можуть скаржитись до відповідних медіа-фахівців та просити прибрати агресивні ролики з ефіру.

Оксана Тупальська, медіаексперт, журналіст

Джерело: Родина
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.