20 січня Церква згадує святого Севастіана, покровителя військових

За цими документами, Севастіан народився в Галлії, у знатній родині, причетній до владних кіл. Блискуча освіта, отримана в Мілані, та батьківська посада, ймовірно, проклали йому шлях до двору імператора Марка Аврелія Пробуса (276–282).

Севастіан на злеті військової кар’єри очолив преторіанську варту за імператорів-cпівправителів Діоклетіана й Максиміана (Діоклетіан керував східною частиною імперії, а Максиміан – західною).

Він таємно сповідував християнство, доки двох його друзів, Марка і Маркелліна, не засудили на смерть за віру. Батьки, товариші та дружини засуджених благали їх відректися від віри й урятувати свої життя. І саме тоді, коли Марк і Маркеллін завагались і готові були поступитися, Севастіан прийшов підтримати засуджених. Його слова надихнули друзів і переконали зберегти вірність християнству. За переказом, присутні побачили сімох ангелів і юнака, який благословив Севастіана й мовив: «Ти завжди будеш зі Мною».

Серед свідків цього була Зоя, німа дружина царського домоурядника. Вона припала до ніг святого, благаючи зцілення. Коли Севастіан осінив її хресним знаменням, вона негайно заговорила й розповіда, що бачила ангела з книгою. Усі очевидці повірили в Ісуса Христа. З Маркелліна й Марка зняли кайдани й запропонували їм сховатися, але ті відмовилися.

Севастіана заарештували й допитали. Імператор Діоклетіан наказав відвести його за місто, прив’язати й обстріляти з луків. Виконавши вирок, кати, впевнені, що святий мертвий, покинули його на місці страти, проте глибокі рани виявилися не смертельними. Ірина, удова страченого невдовзі після навернення римського сановника Кастула, прийшла вночі, щоб поховати Севастіана, але виявила, що він живий, забрала до себе й виходила.

Багато християн вмовляли Севастіана тікати, але він відмовився і знову постав перед імператором із доказом своєї віри. Цього разу за наказом Діоклетіана святого каменували (за іншими джерелами, забили палицями) до смерті на Палатинському пагорбі в Римі, а тіло його скинули в каналізаційний канал. Святий явився уві сні християнці Луцині й наказав забрати його тіло та поховати в катакомбах. Жінка таємно поховала покійника за міськими стінами біля Аппієвої дороги. Пізніше катакомби по правий бік від дороги назвали катакомбами святого Севастіана. Над місцем його поховання в IV столітті звели каплицю, а в XVII – храм, де зараз перебувають мощі святого. На місці мучеництва стоїть базиліка святого Севастіана на Палатині, а в соборі святого Петра у Ватикані є каплиця святого Севастіана, де зараз спочиває тіло святого Йоана Павла II.

Святий Севастіан – один із чотирнадцяти найвідоміших святих заступників. У Середньовіччі його вважали захисником від смертельних хвороб і, як і святого Христофора, зображали на ладанках, аби відігнати чуму. У VII ст. під час епідемії мешканці італійського міста Павія молитвами до святого Севастіана зупинили в місті «чорну смерть», тому на вівтарних картинах його часто можна побачити поруч з іншими рятівниками від епідемій: святими Рохом, Космою і Даміаном.

Покровитель Німеччини (частина його мощів віддавна зберігається в Еберсбергу), інвалідів війни, спортсменів-лучників, каменярів, мисливців, садівників, зброярів, охоронців, поранених і військових.

Севастіана зазвичай зображають у білій туніці або як красивого роздягненого юнака, прив’язаного до стовпа чи дерева та пронизаного стрілами. Іконографічні атрибути – розп’яття, пальма (знак мучеництва), спис, меч, щит, дві стріли в руках тощо.