У чому богословський сенс посту?

В одному з послань на Великий піст він так розкриває сенс пісної стриманості: справжній піст націлений на «куштування істинної їжі, якою є воля Отця». Утримання, до якого закликає Церква, не має фізичних або естетичних мотивацій, але в його основі лежить потреба людини у внутрішньому очищенні, яке виводить отруту гріха і зла, привчає до здорових видів зречення, що рятує віруючого від рабства власного «я».

Піст допомагає людині бути більш уважною і відкритою до слухання Слова Божого і до служіння братам. Утримання, продиктоване любов'ю до Бога, означає «вільне рішення відмовитися від чогось, щоб допомагати іншим». Це також період особливо інтенсивної духовної боротьби, що протистоїть злу, яке є у світі та в кожному з нас.

Папа закликає підкріплювати духовне боріння молитвою, нагадуючи, що «піст – це душа молитви» або, як говорив св. Петро Хризолог, «моліться і постіть». Без молитви людське «я» замикається в собі, а внутрішня розмова з Богом перетворюється на монолог, який породжує тисячі самовиправдань. «Я» ризикує стати «божеством», тоді як піст допомагає віруючому смиренно підкоритися Богові, сподіваючись на Його благість і милосердя. Покаяння і навернення означають прийняти, вільно і з любов'ю, факт своєї повної підвладності Богові, нашому Творцеві, і Його любові. Це – не залежність, а справжня свобода.

Покаяння полягає в тому, щоб залишити гонки за власним минущим успіхом і не покладатися на людину і на земні блага, але повністю довіритися Господу.

Католицький Оглядач з посиланням на Vatican News

Зображення Insider