Чому Ісус помер у 33 роки?

«Христос хотів знести страждання ще молодим з трьох причин. Перш за все, щоб показати ще більшу любов, відмовившись від Свого життя заради нас, коли Він був у Своєму найкращому стані життя. По-друге, тому що Йому не годилося показувати занепад людської природи і піддаватися хворобам ... По-третє, померши та воскреснувши в ранньому віці, Христос заздалегідь показав на власному тілі майбутній стан тих, хто воскресне. Тому написано (Еф 4, 13): «Аж поки ми всі не дійдемо до єдності у вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа» (Сума теології III, 46, 9).

Такі міркування здаються декому суто довільними. Інші ж будують свої припущення постфактум: Христос помер у віці 33 років, тож давайте щось вигадаємо, щоб спробувати якось це пояснити.

Однак, міркування св. Томи не засновані просто на якихось домислах. Є аргументи, які підтверджують його міркування.

По-перше, існує передумова, що Бог нічого не робить довільно, і ми добре робимо, коли беремо до уваги, навіть, на перший погляд, незначні деталі у Святому Писанні (наприклад, пору доби).

Інша передумова ґрунтується на природі досконалості. Досконалості може завдати шкоди або надлишок, або нестача. Розглянемо це на прикладі віку: у молодої людини може не вистачати фізичної та інтелектуальної зрілості (молодість є «нестачею» у віці), але настає момент, коли вік стає проблематичним в іншому напрямку, оскільки, час бере свій вплив на тіло і розум стає менш різким (старість – це «надлишок» у віці). Таким чином, існує проміжок часу, коли вік людини перебуває в «ідеальному» діапазоні: йому не шкодить ні надлишок, ні нестача.

За часів св. Томи, тридцять років вважалися саме таким часом досконалості. Це, мабуть, все ще так, хоча, здається, що сьогодні нам потрібно набагато більше часу, щоб досягти інтелектуальної й емоційної зрілості.

Св. Тома зазначає, що через те, що Ісус помер у розквіті сил, жертва була більшою. Очевидна відсутність будь-якої хвороби чи фізичних недоліків також збільшила Його жертву. Він є прикладом для нас. Ми маємо віддавати Богу найкраще з того, що маємо; не просто щось зайве або речі, про які ми могли б сказати: «Цього буде достатньо».

Одного разу, Господь нарікав через Малахію: «А як приносите сліпе у жертву, хіба ж то не зле? І як приносите кульгаве або хворе, то це не зле? Спробую принести його начальникові твоєму, чи він буде тобою радий, чи він тебе ласкаво прийме», – говорить Господь сил (Мал 1, 8).

Отже, те, що комусь може здатися непримітною деталлю (вік Ісуса), насправді є важливим вченням для чутливої душі. Христос віддав усе, що міг, і зробив це, коли був у розквіті сил. Ми теж покликані до ще більшої досконалості.

Переклад КМЦ за Spiritual direction

Зображення: Wikimedia