Урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (обов'язок бути на Літургії та стримуватись від важкої праці)

Як підкреслив Святіший Отець Пій ХІІ у Апостольській Конституції Munificentissimus Deus (вона окреслює як догму віри Внебовзяття Діви Марії) це вічне переконання в Церкві виразно підтверджують численні святині віддані Богу під титулом Внебовзяття Пресвятої Діви Марії задовго до проголошення цієї догми у 1950 році.

Про це свідчать також ікони, що в храмах користуються великою пошаною серед вірних. Також літургійні книги від часів давнього християнства як східного, так і західного обряду Церкви підтверджують літургійні святкування цієї таємниці віри. Вони називають це свято «Успінням» або «Внебовзяттям Діви Марії». Всі вони в один голос стверджують, коли Матір Божа перейшла від земного життя до неба, Її святе Тіло згідно з Божею волею отримало те, що відповідало гідності Матері Втіленого Слова та іншим наданим Їй привілеям (цитата з Munificentissimus Deus).

Крім того, важливим аргументом Внебовзяття є факт, що ніколи в історії християнства не було стверджень, що в якомусь місці знаходиться Її гріб. Якби християни не вірили у Внебовзяття Матері Христа, то з впевненістю можна сказати, що оточували би честю і пошаною місце Її вічного спочинку, як є з гробом св. Петра або інших апостолів.

З бігом часу понтифіки надавали цьому святу що раз більш урочистий характер. Святий Сергій І ввів спеціальні марійні процесії, згадуючи при цьому теж свято Народження, Благовіщення, Очищення і Успіння Пресвятої Діви Марії. Папа Леон IV радить урочисто святкувати свято Внебовзяття Пресвятої Богородиці.

Також Отці і Вчителі Церкви говорили про істину Внебовзяття ПДМ. Особливим її проповідником був св. Йоан з Дамаску. «Потрібно було, щоб Та, Яка народжуючи залишилась дівою, також після смерті зберегла своє тіло без жодної плями. Потрібно було, щоб Та, Котра Творця як Дитину носила у своєму лоні, перебувала у Божій святині. Потрібно було, щоб Та, Яка бачила свого Сина на хресті і зазнала в серці меча скорботи, уникнувши його при народженні, бачила того ж Сина, що сидить поруч з Отцем. Потрібно було, щоб Матір Божа володіла тим, що належить Сину і отримувала честь від усього творіння як Матір Бога і одночасно Слугиня» (цит. Munificentissimus Deus)

Теологи підкреслювали, що привілей Внебовзяття Діви Марії повністю погоджується зі Святим Письмом. Серед святих, які говорили про таємницю Внебовзяття варто згадати: св. Антонія з Падуї, св. Альберта Великого, Св. Тому Аквінського, Св. Бернардина з Сієни, Св. Роберта Белларміна, Св. Франциска Сальського, Св. Альфонса.

Тому саме папа Пій ХІІ, вслід за традицією Святої Католицької Церкви 1950 року Апостольською Конституцією Munificentissimus Deus проголосив догму про Внебовзяття словами: «… проголошуємо, висловлюємо і характеризуємо як догму об’явлену Богом: що Непорочна Матір Бога, Діва Марія, після закінчення земного життя з душею і тілом була взята у небесну славу».

Серед теологічних аргументів які Святіший Отець перераховує обґрунтовуючи цю істину, варто пригадати, що Матір Божа є найміцніше з’єднана з Божим Сином і розділяє Його долю. Оскільки в Ній був зачатий Ісус-Спаситель, Вона Його годувала, носила на руках, не можливо, щоб після свого земного життя була тілом відділена від Нього. Ісус Христос як найбільш досконалий виконавець закону, Котрий віддає славу Предвічному Отцю, не міг не вшанувати своєї улюбленої матері.

Необхідним було, щоб Богородиця Діва, найміцніше з’єднана зі своїм Сином у боротьбі з дияволом, і як Та, Яка мала привести до найповнішої перемоги над гріхом і смертю, була взята з душею і тілом до неба. Катехізис Католицької Церкви підкреслює: «Внебовзяття Марії є особливою участю у Воскресінні Її Сина і випередженням воскресіння інших християн».

Переклад КМЦ за Sanctus.pl