Докорінна переміна всього

Воскресіння нашого Господа Ісуса – це не просто одна з подій серед багатьох інших в історії людства, які колись трапились і в певний час завершились. Це навіть не одна з тих великих подій в людській історії, що докорінно вплинули на розвиток цілих культур і життя людей, як-от політичні зміни чи відкриття у сфері технологій та медицини. Радше воскресіння Христа – це подія, яка змінює геть усі події людської історії. Це подія, яка перемінює всю нашу історію і всьому надає нового сенсу.

У воскресінні Христа все те, що було універсальним та фундаментальним в історії людства, як на рівні окремих людей, так і суспільств, тепер трансформується і перемінюється, переоцінюється та сприймається цілковито по-новому.

Людська історія завжди була і залишається позначеною смертю, вона входить у наші домівки в Страсну п’ятницю. Це може бути смерть, яка є завершенням життя людини у її природній смертності, або ж смерть, що виступає однією з характерних якостей людського життя, з його ненавистю та ворожнечею, смертоносними життєвими модусами, породженими заздрістю, гордістю й жадібністю, або смертельними наслідками стихійних лих та хвороб. Немає такого місця на землі, а в історії людства після гріхопадіння ніколи не було такого часу, що були б вільні від самої смерті чи смертельних форм життя. Це стало для нас основоположною характеристикою людської історії, і жодна подія в ній – в історії, яку ми творимо як людські істоти, велична чи незначна, не змогла цього змінити.

Але у воскресінні Христа вся ця смерть перетворюється на життя. Ця подія, хоч і була передбачена, залишається незбагненною для Його учнів, для яких непереборна реальність смерті та просякнута смертю культура їхнього часу, здається, просто вкотре самоствердилась. Правда про те, що Христос воскрес, що смерть переможена життям, а ненависть – любов’ю, стає чимось, у що вони намагаються повірити з усіх сил, адже все, що було до цього моменту в історії людства, спонукало їх у це не вірити. І все ж, коли вони усвідомлюють цю істину, вона їх цілковито наповнює, а їхні життя докорінно змінюються.

Воскресіння Христа свідчить про те, що наша людська історія, яка була історією смерті, тепер повністю переписана. Вона стала історією життя. Смерть уже не є неминучим завершенням і остаточним кінцем нашої людської історії. Її замінило життя.

Спершу те, що Христос після воскресіння не з’являється людям у такий самий спосіб, як робив це до своїх Страстей, здається незвичним. Раніше Він бував на вулицях і на ринках, у храмі й на релігійних святкуваннях. Христа могли бачити, торкатися і чути всі однаково, незалежно від того, любили вони Його чи ненавиділи. Однак після воскресіння Він з’являється лише небагатьом. Чому так? Звичайно, воскреслий Христос не був тільки суб’єктивним явищем чи плодом уяви учнів. Після воскресіння Його теж можна було побачити, почути і торкнутися. Він їв і пив з тими, кому з’являвся.

Чому ж тоді воскреслий Христос не бував на вулицях, на ринках та у храмі, як раніше? Тому що воскресіння Христа – це не просто щось, що відбулося, це дія божественного Одкровення. Це не якийсь факт із царини природного існування чи істина, без труднощів доступна людському розуму. Це перевершує те, що ми, люди, можемо дізнатись, споглядаючи й осмислюючи наш людський світ та людську історію. Смерть – те, що ми пізнаємо за допомогою власних зусиль спостереження та мислення. Але не життя поза смертю, не життя, яке перемагає культури смерті.

Воскресіння Христа руйнує обмеженість нашого досвіду й наших знань. Ламає наші уявлення про можливе і правдоподібне.

Воскресіння Христа є актом божественного одкровення та надприродного спасительного задуму Бога щодо людства. І, як така, ця реальність повністю відкривається лише тим, хто готовий її прийняти, і хто здатен подолати обмеженість своїх очікувань щодо того, що здається істинним. Та щойно ця правда буде цілковита прийнята, вона перемінюватиме все, що ми вважаємо істинним і достовірним про наш світ та про нас самих.

Цю переміну спостерігаємо в житті тих, кому являється воскреслий Христос, і про яких чуємо в Євангелії*. Ми бачимо це в житті Марії Магдалини – однієї з жінок, які полюбили Христа до кінця, як і Він полюбив їх до кінця. Незважаючи на свою любов до Христа, коли вона бачить порожній гріб, то може думати лише про те, що Його тіло забрали. Та саме через свою любов до Христа Марія Магдалина удостоїлась зустрічі в саду з Воскреслим, який називає її на ім’я, і лише в цю мить цілковито усвідомлює правду про те, що Він дійсно воскрес. Ми бачимо це в житті учнів, яких обрав Христос, які слідували за Ним під час Його земного служіння. Їхні уми та серця прикипали до Христа в міру переживання досвіду Його вчинків і слів. Та незважаючи на все це, їм складно збагнути, що Христос може воскреснути з мертвих.

Перша іскра прозріння біля порожнього гробу переросте в повноцінну віру тоді, коли Христос з’явиться і промовлятиме до них, даючи їм Святого Духа, який їх підбадьорить та зміцнить у вірі в наступні роки.

Для нас, пізніших учнів Христа, Його воскресіння – це те, що нам об’явлено. Ми вже знаємо, і це знання є частиною віри, яку пізнаємо. Це те, що ми дізнаємось зі свідчень Святого Письма та формулювань у нашому Символі віри. І все ж повна правда та значення воскресіння Христа для нас і наших надій та сподівань відкриється лише тоді, коли наш розум і серце пробудяться завдяки активній дії Божого Духа. Коли ми повністю зрозуміємо, що наша історія завершується не смертю, а життям.

Здається, сьогодні давня реальність смерті знову показує своє обличчя з повною силою. Та все ж таки останнє слово буде за воскресінням Христа, якщо ми дозволимо цій істині повністю розкритися в наших умах і серцях. У солідарності та молитві за всіх, хто помер або помре цього року, оновлюймо та поглиблюймо нашу віру в Христове воскресіння. Відкриймо розум і серце для особистої зустрічі з Христом Воскреслим – чи то через читання Святого Письма, чи в молитві, чи шляхом участі в Таїнствах. І разом із тими, хто вже відійшов, будьмо непохитними у нашій надії зустріти Воскреслого Христа у вічному блаженному житті, що настане.

о. Мартін Ґанері ОР


Джерело: Домініканці в Україні

Зображення: IStock