Що Церква говорить про донорство органів, переливання крові та інтенсивний курс лікування?

Донорство органів і переливання крові

Віддати один чи більше своїх органів, аби допомогти іншим людям – це конкретний акт християнської любові, згідно з папою Бенедиктом XVI (7 листопада 2008 р.). Те саме стосується і здачі крові.

Важливо наголосити на тому, що це має бути даром: нікого не можна примушувати робити таку пожертву. Людські органи та кров не можна продавати чи купляти. Донорство не повинно призводити до неприйнятних ризиків для чийогось життя; життєво важливі органи можна вилучати тільки після смерті. Тому дуже важливо знати напевно, що людина дійсно померла. Крім того, можна пожертвувати своє тіло для медичних досліджень на благо науки. Такі досліди мають завжди поважати гідність людського тіла, і рештки тіла слід відповідним чином поховати. Іноді тканини та органи тварин пересаджують людям. Це називається ксенотрансплантацією. Такий підхід вимагає обережності: які можуть бути наслідки пересадки серця свині в людське тіло? Однак це може бути хорошим рішенням, якщо допоможе людині вижити. Слід завжди брати до уваги гідність людського тіла. Ми також маємо поважати тварину, яку використовують на благо людини.

А що як ліки не подовжують, а скорочують життя?

Жахливо спостерігати страждання людини, особливо тієї, яку любиш! На щастя, існує багато способів зменшити біль, наприклад, морфін. Проблема полягає в тому, що морфін та інші знеболювальні препарати можуть прискорити смерть. Це означає, що слід бути обережними. Якщо мета вживання ліків – полегшення болю, то їх можна давати хворому, навіть якщо їхнім побічним ефектом є скорочення життя людини. Зменшення болю – це одна з форм люблячого піклування і турботи про пацієнта. Хоча не всякий біль вдається полегшити, евтаназія ніколи не може бути прийнятним рішенням.

Чи можу я відмовитися від лікування?

Іноді певні види терапії можуть спричиняти багато болю та страждань. Можна зрозуміти людей, які бояться приймати ліки, від яких вони почуваються просто жахливо. Тому, наприклад, люди, які можуть подовжити своє життя шляхом хіміотерапії чи опромінення, іноді відмовляються від такого лікування. Це неправда, що ми повинні залишатися живими за будь-яку ціну. Проте неправильно відмовлятися від лікування, яке, з великою вірогідністю, може допомогти, просто через те, що воно спричиняє страждання. Для християн страждання можуть стати способом наблизитися до Бога через Христа.

Дехто відмовляється від лікування, бо вважає, що повинен просто прийняти все, що з ним відбувається. Але Бог створив нас на свої образ і подобу, нас наділено здатністю мислити, а отже, ми повинні намагатися знайти спосіб зберегти наше життя і здоров’я. Тому ми маємо робити все можливе, аби поліпшити своє життя в розумних, етичних і моральних межах.

Морфін чи повна свідомість?

Знеболювальні препарати можуть спричинити втрату свідомості, часткову або повну. Для християнина необхідність полегшення болю має враховувати потребу зберігати достатньо свідомості, щоби приготуватися до смерті, яка зрештою є визначальним моментом зустрічі з Богом. Саме тому було би добре намагатися по змозі залишатися при тямі в момент смерті. З цієї ж причини ми просимо священика помолитися біля ліжка важкохворого та вділити йому таїнства, якщо це можливо, доки він іще притомний. Фізичний біль є злом, а зі злом треба боротися. Проте ми, християни, можемо вирішити терпіти біль і таким чином розділити страждання Христа, особливо якщо тоді ми зможемо померти при свідомості. Але тільки людина, яка помирає, може зробити вибір – припинити біль чи терпіти його: ніхто не може вирішувати цього за неї.

Отець Мішель Ремері, Твіти з Богом

Зображення: Shutterstock