Учасники прес-конференції, під час якої обговорювалися питання продовольчої кризи, що загрожує світові внаслідок пандемії Covid-19, вказали на важливі кроки, які здійснює Церква, аби допомогти тим, кому найбільше загрожує голод.
Про це повідомляє Vatican News.У суботу, 16 травня 2020 року у Ватиканському прес-центрі відбулася прес-конференція на тему «COVID-19, продовольча криза й цілісна екологія: відповідь Церкви». У конференції, що транслювалася в прямому ефірі, взяли участь Префект Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові кардинал Петер Тарксон, два секретарі цієї Дикастерії отець Авґусто Сампіні та монсеньйор Бруно-Марі Дюффе, а також Генеральний Секретар «Caritas Internationalis» Алоїжус Джон.
Невтішні статистики
Отець Авґусто Сампіні процитував у своїй доповіді слова Папи Франциска, який зазначив, що за останні чотири місяці багато людей померло не від коронавірусу, а від голоду. Священик навів дані ФАО, згідно з якими 800 мільйонів людей страждають від хронічного голоду. Згідно з прогнозами, до 2050 року, порівняно з 2010 роком, попит на їжу зросте на 50%. Отець Сампіні підкреслив, що коронавірус посилює проблеми, пов'язані з їжею, що викликане обмеженням на експорт та імпорт продовольства, труднощами для виробників доставити свою продукцію на ринок, а також соціально-економічними проблемами. Продовольча криза, за його словами, зачіпає найбільш уразливих людей: за даними Світової продовольчої програми, 370 мільйонів дітей, внаслідок закриття шкіл, ризикують втратити шкільне харчування, окрім якого вони, зазвичай, не мають що їсти. Вагомим фактором виробництва продуктів харчування та сільського господарства є проблеми клімату, що мають серйозні наслідки для дрібних фермерів.
Голод веде до насилля
“Ми стоїмо перед серйозною загрозою для продовольчої безпеки, – наголосив священик. – Продовольча криза приводить до голоду, голод торкається найбідніших людей та посилює непевність. Непевність призводить до насильства та збільшення конфліктів, що, в свою чергу, спричиняє ще більшу бідність”.
За словами додаткового Секретаря Дикастерії служіння цілісному розвиткові людини, незважаючи на те, що Covid-19 виявив слабкість продовольчих систем, досягнення змін як у виробництві, так і в споживанні в приватних та громадських сферах, залишається можливим. У цьому контексті він запропонував деякі напрямні цих змін: пришвидшити збільшення продуктивності сільського господарства, ставлячи за мету захист природних екосистем та стійке виробництво; підтримувати ініціативи міжнародної спільноти щодо продовольчих коаліцій; заохочувати перенаправлення коштів від зброї до продовольства; розробити комплекс надзвичайних трудових заходів для людей, що працюють у сільськогосподарському секторі; підтримувати політику захисту довкілля.
Внесок «Caritas Internationalis» у подолання кризи
Генеральний Секретар «Caritas Internationalis» Алоїжус Джон зазначив, що ця організація від самого початку перебуває на передовій боротьби з Covid-19, адаптуючи деякі програми, що були започатковані раніше, до обставин актуальної кризи. Він підкреслив, що з цією метою був створений Фонд реагування на Covid-19, який вже профінансував 14 з 32 отриманих проектів. Інші проекти отримають фінансування, як тільки надійдуть необхідні кошти. Завдяки цим проектам сім’ї отримують продукти харчування, предмети гігієни, такі як мило, підгузки, а також грошову допомогу для орендної плати та інших нагальних потреб. Велика увага приділяється підвищенню рівня обізнаності для запобігання зараженню.
Алоїжус Джон підкреслив, що завдяки підтримці Дикастерії сприяння цілісному людському розвитку, Фонд реагування на Covid-19 надає допомогу понад 7,8 мільйонам людей у 14 країнах, включаючи Еквадор, Індію, Палестину, Бангладеш, Ліван та Буркіна-Фасо. Окрім цього Фонду, організація «Caritas Internationalis» активувала також внутрішні механізми солідарності: організації «Caritas» одних країн підтримують інші національні відділи «Caritas», допомагаючи 1,9 мільйонам людей, фінансуючи програми на загальну суму понад 9 мільйонів євро в різних куточках світу.
Генеральний Секретар «Caritas Internationalis» наголосив, що ця організація, загалом, вже допомагає майже 10 мільйонам людей, але, на жаль, ще сотні тисяч осіб потребують допомоги. Проекти, які ще не отримали фінансування від Фонду реагування на COVID-19, дозволять допомогти понад 840 тисячам людей, що переживають серйозні труднощі. Як, наприклад, в Південній Африці, де національний відділ організації «Caritas» не має достатньо ресурсів для роздачі їжі тисячам мігрантів, які щодня чекають перед його офісами, бо не мають за що жити.
Пандемія показує, наскільки все взаємопов’язане
Кардинал Петер Тарксон, Префект Дикастерії служіння цілісному людському розвитку, зазначив, що пандемія Covid-19 розпочалася як проблема охорони здоров'я, але різко перескочила на економіку, зайнятість, спосіб життя, продовольчу безпеку, вказала на важливу роль штучного інтелекту та безпеки в Інтернеті, залучила політику, управління, наукові дослідження та підняла питання інтелектуальної власності. За його словами, жоден аспект людського життя та культури не залишився поза впливом цього лиха, і це демонструє вірогідність слів Папи Франциска про те, що «все взаємопов'язане» (Laudato si', §70, 138, 240). Кардинал Петер Тарксон підкреслив, що збіг дати цієї конференції з початком «Тижня Laudato Si’» (від 16 до 24 травня), в певному сенсі можна вважати провидінним. Він зазначив, що ця криза є нагодою «уявити собі краще майбутнє», додаючи, що Папа Франциск під час однієї з їхніх останніх зустрічей, наголошував на важливості не просто «готуватися до майбутнього», а «готувати майбутнє», тобто, випереджувати його. Власне, з цією метою була створена Ватиканська комісія Covid-19, що допомагатиме місцевим Церквам і розроблятиме пропозиції для подолання кризи.
Місія Церкви
Секретар Дикастерії служіння цілісному людському розвитку монсеньйор Бруно-Марі Дюффе виділив чотири пункти місії Церкви в цьому контексті: слухати та супроводжувати людей у їхніх стражданнях; пропонувати роздуми щодо зв’язку між санітарними, екологічними, економічними та соціальними вимірами кризи; сприяти новим способам дбання про природу, біорізноманіття та людей; та вселяти надію з переконанням у тому, що, як показав Ісус Христос, життя сильніше смерті.