Місійний місяць: паломництво з Казахстану слідами блаженного отця Владислава Буковинського у Луцьку

14 жовтня у Луцьку гостювала група паломників з Казахстану на чолі з отцем Кастітісом Казимиром Шульчусом та сестрами зі Згромадження Матері Божої Неустанної Допомоги та Згромадження Святого Павла. Паломники прибули з Алматинської дієцезії та Архідієцезії в Астані.

Про це повідомляє Луцька дієцезія.

Мета паломництва – побувати в усіх найважливіших місцях, пов’язаних з життям і служінням блаженного отця Владислава Буковинського, апостола Казахстану, котрий народився у м. Бердичів на Житомирщині і служив спочатку на волинських землях, та нагадати усім вірним про місійні покликання (тим більше у місійному місяці), а також про особливу потребу священників у Казахстані, де відстані між парафіями становлять 300–500 км.

Важливим місцем їхнього маршруту був Луцьк.

Саме тут, на луцьких теренах, з 1936 року служив на пастирській ниві бл. Владислав Буковинський. У 1936–39 рр. працював тут викладачем катехетики і соціології у Вищій духовній семінарії. З 1938 р. він – генеральний секретар Дієцезіального Інституту Католицької Акції, директор Вищого Інституту Релігійних Знань і заступник редактора “Католицького Життя”. Увесь цей час отець Владислав також викладав релігію в школах міста. У 1939 р. став настоятелем кафедральної парафії в Луцьку.

У кафедральному храмі, настоятелем якого він був до 1945-го року, була звершена Свята Меса, яку очолив о. Кастітіс Шульчус. Він сказав, що побувати у такому паломництві саме цього місяця, присвяченого місіям, це особлива благодать. Нам слід відновити в собі місійного духа. Тим більше, що бл. Владислав Буковинський є якнайкращим прикладом апостола-місіонера. Яка місія місіонера? Спасіння душ… Нам потрібно відновити місійного духа – серед найближчих, у своїй сім’ї, серед друзів, у своєму місті чи країні. Блаженний проповідував Євангеліє за будь-яких обставин. І нам також не слід чекати кращих умов, обставин, ставлення. Він свідомо від цього відмовився, адже міг прийняти польське громадянство, обрати краще життя, а прийняв радянське, щоб бути серед тих, хто потребує Христа. Ми — громадяни Небесного Царства, в нас усіх, по суті, одне громадянство, ми – один Божий народ, без огляду на національність, мову, місце проживання… Таким було також бачення свого пастирського сященницького служіння блаженного Владислава Буковинського.

Разом з настоятелем катедральної парафії, отцем каноніком Павлом Хом’яком, паломники вирушили до монастиря Сестер Бригідок, перетвореному у тюрму ще за часів Російської імперії, де у 1940-му році 10 місяців знаходився в ув’язненні блаженний отець Владислав і мав бути розстріляний у червні 1941 року. Проте куля дивом не зачепила його. Серед розстріляних було троє священників, які працювали у Луцькій дієцезії. У 1946-му році отець Владислав Буковинський був засуджений радянською владою до 10 років виправно-трудових таборів. Після звільнення, як «неблагонадійний» був відправлений на адміністративне заслання на три роки до Караганди у Казахстані, з яким пізніше була тісно пов’язана решта його апостольського жертовного служіння. До кінця, без решти, адже, за його словами, навіть могила священника хай промовляє про Ісуса Христа.

Також паломники мали можливість відвідати замок Любарта та ознайомитися з його історією, відвідали колишню резиденцію луцьких єпископів, де резидував Слуга Божий єпископ Адольф Петро Шельонжек, а в даний час знаходиться семінарія Православної Церкви. Побували також у колишньому храмі ордену францисканців, де тепер знаходиться кафедральний собор Української Православної Церкви. На завершення паломники відвідали Товариство Польської культури ім. Є. Фелінської, де їх привітали піснями та чаюванням, і відбулася зустріч з місцевими поляками, котрі ділилися своїми спогадами про долю своїх родичів у Казахстані.

Перед відїздом зустрілися також з сестрами зі Згромаджень Сестер Бенедиктинок Місіонерок і Сестер святої Терези від Дитяти Ісуса. Сестри з Кореї розповіли про специфіку своєї праці в Кахазстані. Вони служать у м. Тараз Жамбильської області і в м. Талдикорган Алматинської області, а походять з Південної Кореї. Сестри, як висловився отець Кастітіс, - «справжні місіонерки».

Пізніше паломники вирушили до Житомира, перед ними ще далекі українські дороги, які колись міряв своєю пастирською любов’ю блаженний Владислав Буковинський, адже паломництво триватиме до 21-го жовтня.