1 жовтня – обов’язковий спомин святої Терези від Дитятка Ісуса і Пресвятого Лику, покровительки місіонерів

Невдовзі після смерті матері від раку 1877 року сім’я переїхала в Лізьє. Тут Тереза отримала початкову освіту від батька та старших сестер, а згодом навчалась у пансіоні сестер бенедиктинок. 1882 року старша сестра Поліна, яку дівчинка називала «другою мамою», вступила до кармеліток, і Терезу це підкосило. Вона занедужала на дивну хворобу нервового походження, проте була зцілена посмішкою Богородиці, Яку після цього обрала собі за Матір.

1884 року дівчинка приступила до Першого Причастя й відчула велике прагнення страждання та навернення душ: наприклад, молилася про благодать покаяння для серійного вбивці. Тереза довго боролася з вразливістю й надмірною прискіпливістю до себе, від яких її звільнила Божа благодать на Різдво 1886 року. Вона рішуче прагнула вступити в Кармель і зробила це зовсім юною, у 15 років, із інтенцією спасати душі й молитися за священників.

У монастирі майбутня свята взяла ім’я Тереза від Дитятка Ісуса та Пресвятого Лику. Вона поступово відкрила для себе «малу дорогу» святості, яка покладає цілковиту довіру на Бога та Його милосердя. У послуху настоятелям Тереза почала записувати спогади з дитинства; у рукописах і листах вона розкриває суть «малої дороги», повчає любові до Бога і ближнього, інтерпретує Святе Писання, навчає молитися.

В останні роки життя Тереза переживала темну ніч віри, вагу якої посилювала хвороба – туберкульоз. Проте вона весь час робила вчинки віри й обіцяла сипати з небес пелюстки троянд – Божу благодать. Померла 1897 року зі словами: «Боже мій... люблю Тебе!»

Терезу від Дитятка Ісуса канонізували 1925 року. 1997 року її визнали Вчителем Церкви. Її спомин – свято в Ордені Босих Кармелітів, а також урочистість у Луцькій дієцезії, де Тереза – головна покровителька. Цього дня освячують троянди.

Зображають святу в кармелітському габіті з розп’яттям і трояндами в руках; використовують фотографії.

Покровителька місіонерів, садівників, квітникарів, Франції; опікунка тих, хто втратив батьків, хворих на туберкульоз і СНІД.