Святий Дух – це головний герой євангелізації. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 2 жовтня 2019 року

Дорогі брати і сестри!

Після мученицької смерті Стефана здавалося, що «курс» слова Божого зазнав краху – через «велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі» (Діян 8, 1). Апостоли залишилися в Єрусалимі, а багато християн розійшлося в інші куточяки Юдеї та Самарії.

Книга Діянь показує, що учні постійно зазнають гонінь, і це цілковито узгоджується зі словами Ісуса: «Переслідували мене – переслідуватимуть і вас» (Йн 15, 20). Але гоніння, замість гасити вогонь євангелізації, ще більше його підживлюють.

Послухаймо, що робить диякон Филип, почавши євангелізувати міста Самарії, і які численні знаки звільнення та зцілення супроводжують проголошення Слова. Святий Дух розпочинає тоді новий етап шляху Євангелія: Він підштовхує Филипа підійти з відкритим для Бога серцем до незнайомця. Филип встає і з ентузіазмом береться до справи – і на безлюдній і небезпечній дорозі зустрічає вельможу ефіопської цариці, управителя її скарбниці. Цей чоловік, євнух, юдейський прозеліт із Ефіопії, повертається додому з паломництва до Єрусалима. Сидячи в колісниці, він читає сувій пророка Ісаї, а саме четверту пісню Слуги Господнього.

Филип підходить до візка й запитує: «Чи розумієш, що читаєш?» (Діян 8, 30). Ефіоп же відповідає: «Та як можу, коли ніхто мене не наставив?» (Діян 8, 31). Цей поважний чоловік визнає, що потребує настанови, аби зрозуміти слово Боже. Він був видатним банкіром, по суті, міністром фінансів, тримав у руках силу-силенну грошей, але знав, що без пояснень нічого не зможе зрозуміти; він був смиренний.

Діалог Филипа й ефіопського вельможі змушує замислитися про те, що замало читати Святе Письмо – потрібно зрозуміти його сенс, досягти «соковитої серцевини», прихованої за «твердою скоринкою», черпати від Духа, Який оживляє сторінки. Як сказав Бенедикт XVIII на початку Синоду про Слово Боже, «екзегеза, справжнє читання Святого Писання – це не просто літературне явище. […] Це рушійна сила мого існування» (Медитація від 6 жовтня 2008). Входити у Слово Боже означає бути готовим вийти за власні межі, аби зустрітись і порозумітися з Христом, Живим Словом Отця.

То хто ж головний герой того фрагмента, який читав ефіоп? Филип запропонував співрозмовникові ключ до розуміння: ідеться про покірного стражденного слугу, який не відповідає злом на зло і який, навіть якщо його відкидають, вважаючи безталанним невдахою, звільняє людей від беззаконня й вирощує плід для Бога – про того самого Христа, Якого Филип і Церква проголошують усім! Про Того, Хто відкупив усіх нас у день Пасхи. Врешті-решт, ефіоп пізнає Христа, просить про хрещення та сповідує віру в Господа Ісуса.

Це прекрасна історія, але хто спонукав Филипа піти в пустелю, щоб там зустріти цього чоловіка? Хто підштовхнув підійти до колісниці? Святий Дух. Святий Дух – це головний герой євангелізації. «Отче, я збираюся євангелізувати». – «Так, і що ж ти робиш?» – «О, я проголошую Євангеліє й розповідаю, хто такий Ісус, я намагаюся переконати людей, що Ісус – це Бог». Мої любі, це не євангелізація. Якщо немає Святого Духа, то нема і євангелізації. Це може бути прозелітизм, реклама… Євангелізація ж означає дозволити керувати собою Святому Духові, Тому, Хто підштовхує до проголошення, до проголошення зі свідченням – чи то мученицької смерті, чи то слова.

Филип же, познайомивши ефіопа з Воскреслим – а ефіоп зустрів Воскреслого Ісуса, бо зрозумів прочитане пророцтво, – зникає. Дух забирає його та провадить до іншої справи. Я сказав, що головний герой євангелізації – це Святий Дух; а що ж тоді вказує, що ти – християнин, проповідник Євангелія? Радість. Навіть у мучеництві. І Филип, сповнений радості, пішов до іншої місцини, аби проповідувати Євангеліє.

Тож нехай Дух учинить так, щоб охрещені чоловіки і жінки, які проголошують Євангеліє, приваблювали інших не до себе, а до Христа, аби вони вміли розчистити місце для Божих дій, аби знали, як зробити інших вільними й відповідальними перед Господом.

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
2 жовтня 2019

Переклад КМЦ за vatican.va