17 жовтня - обов'язковий спомин св. Ігнатія Антіохійського, єпископа і мученика

Ми нічого не знаємо ні про роки дитинства, ні про підлітковий період Ігнатія. Вперше чуємо про нього, як про третього єпископа Антіохійського (після святого Петра апостола і св. Еводія). Під час гонінь, за часів імператора Траяна, Ігнатій був кинутий у в'язницю і засуджений до смертної кари. Був відправлений під конвоєм солдатів в Рим, щоби кинути його на поживу диким тваринам.

Під час цієї подорожі Ігнатій зупинився в Смирні, де чекав на корабель. Використавши маленьку перерву, він написав чотири листи християнським громадам: до Ефесу, Магнезії, Риму. Назустріч йому вийшов святий Полікарп з великою делегацією, щоб таким чином вшанувати героя. Полікарп приніс Ігнатію необхідний матеріал для написання цих листів і зобов'язався доставити їх адресатам. В цих листах Ігнатій вказав, що Ісус - істинний Бог і людина, що поєднала у собі божественну і людську природу; він описав Католицьку Церкву, як визначення цілого народу Божого, об'єднаного з Христом в одному тілі. Ієрархією Церкви є єпископи, священники і диякони. Єпископи представляють владу Бога Отця, священники є апостольським гроном, а диякони виконують завдання служителя Христа. Згідно думки Ігнатія, той, хто має віру, надію і любов, повністю поєднаний з Господом Христом. Також багато поваги висловив єпископ Антіохійський Церкві, яка є в столиці Римської імперії.

У своїх листах Ігнатій висловив сильну віру і глибокий мир у серці перед очікуваною на нього мученицькою смертю. Ці листи є важливим документом віри ранньої Церкви. В Годині читань у спомин святого Ігнатія, ми читаємо його відомі слова, написані до римлян, де він просить не намагатися його звільнити від мучеництва, якого він прагне: «Дозвольте мені стати поживою для диких тварин, завдяки яким я потраплю до Бога. Я - Божа пшениця. Буду стертий зубами диких тварин, щоби стати чистим хлібом Христа. Моліться за мене, просячи Христа, щоби завдяки цим звірям я став жертвою для Бога».

У Tроаді Ігнатій знову пересів на інше судно. Він скористався можливістю, щоби написати листи в Філадельфію, Смирну і до святого Полікарпа. Із Троади приїхав до Неаполя, міста в Македонії (сьогодні називається Кавала), а потім повинен був слідувати пішки у супроводі до Філіппи, Фессалонікії і Диррахії. Лише там всі сіли на корабель, що відплив до італійського порту, Бріндізі. Отже, знову вони йшли пішки по суші до Риму. Для вісімдесятирічного чоловіка ця подорож була справді важкою.

Святий Ігнатій, «Teoforos» («Богоносець»), як бачимо з багатьох джерел - був закатований на арені в Римі, ймовірно, в Колізеї. Історію його героїчної смерті написали: святий Іриней, Оріген, Євсевій Кесарійський, св. Полікарп, св. Йоан Золотоустий і св. Ієронім. Вважається, що його смерть була біля 107 року, після цього християни зібрали з благоговінням кістки мученика на арені, а потім перевезли їх в Антіохію. Ми знаємо це з промови святого Йоана Золотоустого. Імператор Феодосій II наказав покласти мощі Ігнатія у храмі Фортуни, який був перетворений на християнський. Третє перенесення реліквій відбулося в 540 році, коли цар Персії вторгся в Палестину і Сирію. Нарешті мощі повернулися в Рим в VІІ столітті, коли Сарацини зайняли Сирію.

Джерело - Brewiarz pl

Зображення: catholicexchange