11 жовтня Церква згадує святого Олександра Саулі, покровителя молоді

У квітні-травні 1551 року кілька разів намагався вступити в новоутворене Згромадження Регулярних Каноніків святого Павла (варнавіти), що вдалося лише після несення хреста в процесії та палкої промови на площі про Господні страждання. Теологічну й філософську освіту здобув у Павії, 1556 року отримав свячення, але продовжив навчання, щоб здобути звання доктора. Попри викладання в університеті в Павії, не занедбував обов’язків священника (сповідав, служив Меси, заохочував до частого Причастя, виголошував проповіді, навчав дітей і дорослих).

1567 року Олександра обрали генералом згромадження варнавітів. Дбав про дотримання спільнотної дисципліни через часті візитації, листи, конференції для братів й особисті розмови. Видавав вказівки щодо сповідей і проповідей, засновував нові осередки, був духівником святого Карло Борромео й майбутнього Папи Григорія XIV. 1570 року став єпископом дієцезії на Корсиці. Підтримував і впроваджував постанови Триденського Собору: розпочав з реформи кліру, заснував семінарію, у якій викладав, розвинув душпастирство дітей, хворих, заручених і паломників, боровся з забобонами та звичаєм кровної помсти. Попри сан, жив убого й часто молився ночами. За віддане служіння його називали ангельським опікуном і апостолом Корсики.

1591 року Олександра призначили єпископом Павії, а через рік, під час візитації в Калоссо, він відійшов у вічність. Залишив по собі катехитичні праці й пастирські листи. Канонізований 1904 року.

Зображають святого в єпископських шатах або в комжі та стулі, часто серед ангелів.

Покровитель Корсики, молоді та кліриків Згромадження святого Павла.

Уклала Юлія Бойко