Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Тільки тому, що послане з неба та скріплене «підписом» Бога, судилося тривати. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 18 вересня 2019 року
10:33 Четвер 0 69
10-10-2019, 10:33

Тільки тому, що послане з неба та скріплене «підписом» Бога, судилося тривати. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 18 вересня 2019 року

Діяння апостолів – VІІІ: «Щоб ви часом не стали противниками Бога» (Діян 5, 39). Мудрець Гамалиїл пропонує критерії розпізнавання
Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Продовжуємо розмову про Діяння апостолів. Коли юдеї забороняють Петрові й іншим учням навчати в ім’я Христа, апостоли сміливо відповідають, що не можуть коритися тим, хто хоче зупинити мандрівку Євангелія у світі.

Так дванадцятеро показують, що мають «послух віри», який згодом прагнутимуть поширити між усіма народами (пор. Рим 1, 5). Після П’ятдесятниці вони вже насправді не «самітники». Учні здобули досвід тієї особливої синергії, яка змушує їх відмовитися від себе як центру світу – «децентралізувати» себе – і спонукає казати: «Ми і Дух Святий» (Діян 5, 32) або «Дух Святий і ми» (пор. Діян 15, 28). Вони відчувають, що не можуть назвати себе «я»; вони децентралізували себе. Зміцнені цим союзом, апостоли нікому не дозволяють залякати себе. Їхня мужність вражає. Учні можуть здатися нам боягузами: мовляв, усі повтікали, чкурнули, коли Ісуса заарештували. Але з боягузів вони перетворилися на сміливців. Чому? Бо з ними був Святий Дух. Те саме трапляється і з нами: якщо ми носимо в нутрі Духа Святого, то матимемо сміливість рухатися вперед, мужність здолати багато перешкод – не заради себе, а задля Духа, Який із нами. Просуваючись уперед, апостоли не відступають, бо вони – нестримні свідки Воскреслого Ісуса, як і мученики всіх часів, зокрема наших. Мученики віддають життя, не приховуючи, що вони християни. Пригадаймо, як нещодавно – сьогодні їх так багато – пригадаймо, як чотири роки тому на узбережжі Лівії вбили коптських православних християн, справжніх трудівників. Останнім, що вони промовили, було «Ісусе, Ісусе». Вони не зреклися віри, бо з ними був Святий Дух. Ось мученики сьогодення!

Апостоли – це «гучномовці» Святого Духа, яких Воскреслий послав швидко й без вагань ширити слово, яке дає спасіння.

І ця рішучість підважує основи юдейської «релігійної системи», яка відчуває загрозу й відповідає насильством і смертними вироками. Переслідування християн завжди таке саме: люди, які не хочуть християнства, відчувають загрозу, а тому несуть християнам смерть. Але й посеред синедріону можна чути інший голос – фарисея, який вирішує пригальмувати свої реакції: це Гамалиїл, розсудливий чоловік, «законовчитель, поважаний усім народом» (Діян 5, 34). У його школі святий Павло був «навчений докладно батьківського закону» (Діян 22, 3). Гамалиїл бере слово й демонструє мистецтво розпізнавати в умовах непростих ситуацій, які виходять поза рамки звичних схем.

Він показує, покликаючись на тих, хто видавав себе за Месію, що будь-який людський проєкт спочатку може здобути визнання, та згодом зазнає краху. Тимчасом будь-чому, посланому з неба та скріпленому «підписом» Бога, судилося тривати. Людські проєкти завжди провалюються; вони обмежені часом, як і ми. Пригадайте незліченні політичні системи: як вони змінюються, як коливаються з боку в бік у будь-якій країні. Пригадайте великі імперії, згадайте диктатури минулого століття: вони почувались упевненими й могутніми, вважали, що панують над світом. Але кожна з них розпалася. Чи, скажімо, сучасні імперії: вони розпадуться, якщо Бог не буде з ними, бо сила, яку мають люди, нетривка. Триває лише сила Божа. Пригадаймо історію Церкви, історію християн: у ній не бракує гріхів і скандалів, за ці два тисячоліття трапилося так багато поганого. Та чому Церква вистояла? Бо в ній є Бог. Ми – грішники, і тому так часто призводимо до скандалів. Але Бог із нами. І Бог спасає спочатку нас, а згодом інших; Господь завжди спасає. Сила в тому, що «Бог із нами». Гамалиїл на прикладі тих, хто видавав себе за Месію, показує, що будь-який людський проєкт може здобути визнання, та згодом зазнає краху. Тому він доходить висновку: якщо учні Ісуса з Назарета повірили самозванцеві, то їм судилося зникнути, розчинитись у повітрі; та якщо вони послідовники Того, Хто посланий від Бога, то краще не боротися з ними. І попереджає про небезпеку: «Щоб ви часом не стали противниками Бога» (Діян 5, 39). Гамалиїл навчає нас такого розпізнавання.

Ці спокійні й далекоглядні слова дозволяють нам побачити християнські діяння в новому світлі та пропонують критерії «пізнаного Євангелія», закликаючи розпізнати дерево за його плодами (пор. Мт 7, 16). Вони хвилюють серця й досягають бажаного ефекту: інші члени синедріону підтримують Гамалиїла й відмовляються від наміру вбити апостолів.

Просімо ж і ми Святого Духа діяти в нас, аби й особисто, і як спільнота навчитися розпізнавати. Просімо в Нього здатності бачити єдність історії спасіння у знаках приходу Бога в час нашого життя й на обличчях близьких, тому що завдяки часу й людським обличчям ми пізнаємо послання від Бога живого.

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
18 вересня 2019

Переклад КМЦ за vatican.va

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий