Папа: Ми – Божі діти, а не раби

Про це повідомляють Новини Ватикану.

Світ потребує не легалізму, а християн, які мають серця Божих дітей. Такою думкою Папа Франциск підсумував своє друге повчання з циклу, присвяченого десяти Божим Заповідям. Темою катехизи з нагоди загальної аудієнції в середу, 20 червня 2018 року, було: «Десять слів, аби жити союзом із Богом».

Перед тим, як прибути на площу святого Петра, Понтифік у залі Павла VI поблагословив хворих, які зібралися через спеку там і слідкували за аудієнцією на телеекранах. Саме до них Папа звернувся, промовляючи до паломників, що зібралися на площі, і попросив оплесками привітати цих особливих прочан.

Заповіді як частина стосунків із Богом

Повчання Папа Франциск розпочав із нагадування: під час попередньої зустрічі було сказано, що Ісус, як Сам говорив, прийшов не для того, аби скасувати Закон, а щоби його втілити. Отже, необхідно добре розуміти «цю перспективу», адже біблійні заповіді існують не задля себе самих, вони – «частина стосунків», що випливають із Союзу між Богом і Його народом.

На початку 20-го розділу книги Виходу читаємо: «Бог сказав усі ці слова». Як підкреслив Папа, написано не «Бог сказав ці заповіді», а «ці слова». Біблійна традиція називає заповіді «Декалогом», тобто «десять слів». Однак, формально вони є законами, заповідями. Чому тоді автор священного тексту називає їх «десятьма словами»?

Наказ і слово

«Яка різниця між наказом і словом? Наказ – це форма комунікації, яка не вимагає діалогу. Слово, натомість, – суттєвий елемент таких стосунків, як діалог. Бог Отець творить Своїм словом, а Його Син – це втілене Слово. Любов живиться словами, як і виховання та співпраця. Двоє, які не люблять одне одного, не зможуть спілкуватися. Коли хтось промовляє до нашого серця, закінчується наша самотність», – сказав Понтифік, підкреслюючи, що Бог через ці Свої «десять слів» започатковує комунікацію з нами й очікує на відповідь.

Велика різниця між наказом. розмовою, адже «діалог – це щось набагато більше, ніж комунікація істини». І Божі заповіді це «діалог».

Підступний обман

Папа звернув увагу на те, що ця різниця – не «щось штучне». У книзі Буття бачимо, що спокусник намагається обманути Адама і Єву саме з цього погляду: хоче переконати їх, що Бог заборонив їсти з дерева пізнання добра і зла, щоби тримати їх підпорядкованими. «Виклик полягає саме в цьому: чи перший припис, який Бог дав людині, це наказ деспота, який забороняє і примушує, чи таки вияв турботи татуся, який дбає про своїх дітей і захищає від самознищення», – зазначив Понтифік.

«Найтрагічніший з-поміж різних неправд, які змій каже Єві, це натяк на заздрісне і присвійне божество, мовляв, Бог заздрить і не хоче, щоби ви мали свободу. Факти драматично підтверджують, що змій збрехав, змусив повірити в те, що слово любові було наказом».

Ми Божі піддані чи Божі діти?

За словами Понтифіка, людина завжди стоїть на роздоріжжі: Бог щось мені наказує чи дбає про мене? Чи Його заповіді вимагають чи піклуються про мене? Бог пан чи Отець, а ми – підлеглі чи діти? «Ця боротьба всередині нас і назовні триває постійно: ми тисячі разів змушені обирати між ментальністю рабів і ментальністю синів».

«Святий Дух – це Дух спадкоємців, це Дух Ісуса. Дух невільників, спроможний сприймати закон лишень як гноблення, може призвести до двох протилежних результатів: або до життя, побудованого на обов’язках і примусі, або до присилуваної реакції відкидання. Усе християнство це перехід від букви Закону до Духа, Який дає життя».

Підсумовуючи, Понтифік зауважив, що те, чи людина здійснила цей перехід, видно одразу. Інші добре бачать, чи християнин думає як Божа дитина, чи як раб. «Заповіді – сказав Папа, – це шлях до свободи, бо вони – словом Отця, Який визволяє нас на цій дорозі. Світ не потребує легалізму, але піклування та християн, які мають серця дітей», – двічі повторив Папа, закликавши: «Не забувайте про це».