(зел) V Неділя Звичайного періоду
.
Багато з тих, що приходили до Ісуса, переживали свій біль в самотності. Можливо вони також не один раз чули, що це їхнє покарання. Тепер необхідно підійти якомога ближче до Вчителя з Назарету, бо Він не лише лікує і зцілює. Ісус вчить про любов, при Ньому відкривається, що життя – це цінність і має свій глибший сенс. Ісус є любов’ю, яка спасає людину і світ. Слова сьогоднішнього Євангелія пригадують, що ми, як християни, покликані до того, щоб проголошувати словом і вчинком, що Бог – це Любов, яка завжди з нами, незважаючи на різні важкі моменти, які переживаємо в нашому житті..
АНТИФОН НА ВХІД
Ходіте поклонімося і ниць припадім; припадімо на коліна перед Господом, Творцем нашим! Бо Він наш Бог.
Мовиться “Слава во вишніх”.
КОЛЕКТА
Просимо, Господи: з батьківською добротою пості йно піклуйся про свою родину, † а оскі льки ми всю надію покладаємо на небесну благодать, * тримай нас завжди під Твоїм покровом. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, † котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, навіки вічні.
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Іов 7, 1-4. 6-7
Читання з книги Іова.
Іов промовив: «Чи ж то життя людини на землі не служба? Чи ж не як дні наймита дні його? Неначе раб, який прагне холодку, немов наймит, який жде кінця робочого дня і заплати, так місяці омани випали мені на долю, і припали мені ночі болю. Коли лягаю, то кажу: “Коли той день настане?” Коли встаю: “Коли вже вечір?” І насичуюсь болями до смеркання. Дні мої линуть швидше, ніж ткацький човник, і обривається нитка надії. Згадай же, що життя моє – лиш подув. Очі мої вже не повернуться, щоб побачити добро». Слово Боже.
РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 147, 1-2. 3-4. 5-6
Господь зціляє всіх розбитих серцем.
Хваліть Господа, адже це добре співати нашому Богу, *
солодко хвалу Йому воздати.
Господь Єрусалим будує, *
розсіяних з Ізраїля збирає.
Він зцілює скрушених серцем, *
перев’язує їхні рани.
Він кількість зірок рахує *
і кожну з них по імені називає.
Великий Господь наш, і міць Його велика, *
і мудрості Його числа немає.
Господь підтримує смиренних, *
а грішних аж до землі покоряє.
ДРУГЕ ЧИТАННЯ
1 Кор 9, 16-19. 22-23
Читання з Першого послання святого апостола Павла до корінтян.
Брати! Якщо я звіщаю Євангеліє, то немає чим мені хвалитися – це накладений на мене обов’язок. І горе мені, коли я не звіщатиму Євангелія. Якщо я це здійснюю добровільно, то маю нагороду; якщо не добровільно, то виконую доручену мені службу. Яка ж моя нагорода? А та, що звіщаючи Євангеліє, я безкорисливо викладатиму Євангеліє, не користуючись своїм правом, яке маю з Євангелія. Будучи вільним від усіх, я себе підкорив усім, щоби багатьох придбати. Став я для немічних, як той немічний, щоб немічних здобути. Для всіх я став усім, щоб в усякому разі деяких спасти. Усе це я роблю задля Євангелії, щоб стати її співучасником. Слово Боже.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Мт 8, 17
Алілуя, алілуя, алілуя.
Христос узяв наші недуги
і поніс хвороби.
ЄВАНГЕЛІЄ
Мк 1, 29-39
† Читання святого Євангелія від Марка.
Того часу, вийшовши із синагоги, Ісус з Яковом та Йоаном прийшов до дому Симона й Андрія. А Симонова теща лежала в гарячці; тож Йому негайно сказали про неї. Він підійшов і, взявши за руку, підвів її – і гарячка залишила її, і вона почала прислуговувати їм. А як настав вечір, коли вже зайшло сонце, почали приносити до Нього всіх хворих і біснуватих. І позбиралося біля дверей все місто. І Він оздоровив багатьох хворих на різні недуги, і вигнав численних бісів, але бісам не дозволяв говорити, бо знали Його. А вставши вранці, ще вдосвіта, Він вийшов і попрямував у пустинне місце й там молився. І поспішили за Ним Симон і ті, хто з ним, і знайшли Його та й кажуть Йому: «Всі Тебе шукають!» А Він відповів їм: «Ходімо в інші місця, до поблизьких містечок, щоб і там Я проповідував, адже на те Я і прийшов». І Він пішов, проповідуючи в їхніх синагогах по всій Галілеї та виганяючи бісів. Слово Господнє.
Мовиться “Вірую”.
МОЛИТВА ВІРНИХ
Бог посилає свого Єдинородного Сина Ісуса Христа, щоб відкрити дорогу до свого віковічного Дому кожній людині, тому з довірою занесімо до Нього наші прохання
1. Молімося за Церкву в Україні та в усьому світі, аби неустанно черпаючи натхнення з джерела Божої Любові, вона була знаком милосердя і прощення.
2. Молімося за проповідників та сповідників, щоб, сумлінно і смиренно виконуючи своє служіння, вони із запалом Святого Духа вказували дорогу Божого Милосердя.
3. Молімося за керівників усіх рівнів та політиків, аби чуючи голос Господа у власних серцях, вони пробачали своїм опонентам і співпрацювали між собою задля блага всіх людей.
4. Молімося за всіх страждаючих, самотніх та покинутих, щоб, утішені проповідуванням Доброї Новини, вони гідно несли свій тягар, пробачаючи завдані їм кривди.
5. Молімося за померлих, аби освітлені блиском Господньої слави, вони із довір’ям та радістю перебували у віковічній присутності Божій та спільноті святих.
6. Молімося за нас, зібраних в одну Церкву, аби життєві турботи, страх та людські немочі, сприяли нам чути голос Господа, який кличе нас до навернення серця.
Господи, всемогутній Боже, Ти прагнеш лише спасіння кожної людини, тому просимо Тебе: вкажи нам, як перемінити думки сердець, аби могти виконувати Твою волю. Через Христа, Господа нашого.
МОЛИТВА НАД ДАРАМИ
Господи, наш Боже, Ти сотворив хліб і вино, щоб підтримувати наше слабке життя; * вчини, щоб вони стали для нас також таїнством вічного життя. Через Христа, Господа нашого.
Префація на Неділі звичайного періоду, № 20-27
АНТИФОН НА ПРИЧАСТЯ
Хай славлять Господа за Його милість і чудеса Його над людськими синами. Бо Він наситив спраглу душу і зголоднілу душу сповнив благом. (Пс 107(106), 8-9)
МОЛИТВА ПІСЛЯ ПРИЧАСТЯ
Боже, Ти схотів нас вчинити сопричасниками одного Хліба і однієї Чаші, † просимо Тебе: дай нам жити так, щоб ми, з’єднані воєдино у Христі, * з радістю приносили плід заради спасіння світу. Через Христа, Господа нашого
Різні люди приходили до Ісуса. Приходили голодні, бідні, хворі, каліки, щоб Ісус їм допоміг, зцілив, нагодував, потішив. Приходили люди, котрі просто захоплювались Його особою, Його наукою. Але приходили також фарисеї, книжники, щоб спіймати Його на якомусь слові, вчинку, щоб оскаржити Його перед старшинами, скомпрометувати Його перед людьми. Задумаймося, чи ми не є часом подібними до фарисеїв. Може, ми слідкуємо за кимось, щоб скомпрометувати його перед іншими людьми. Може, любимо висміяти когось, щоб показати себе кращими. Якщо таке трапляється в нашому жит- ті, то просімо Бога про пробачення за це все, і просімо про ласку покори.
Або: (біл) довільний спомин св. ПЕТРА КЛАВЕРА, пресвітера
Народився 1580 року в убогій робітничій сім’ї в Каталонії. 1596 року розпочав навчання в університеті в Барселоні і вступив до ордену єзуїтів. Не закінчивши навчання, за наказом ордену 1610 року виїхав до Колумбії. 1616 року на одному з островів Карибського моря отримав священицьке рукоположення. Працював, цілковито віддаючи себе всього служінню чорношкірим невільникам з Африки, і охрестив їх кількадесят тисяч. Опікувався також прокаженими. Помер 8 вересня 1654 року, у віці 74 років. Святий Петро Клавер – покровитель місій серед чорношкірих.
Спільні Меси: про одного пастиря (стор. 119)
Або: (черв) довільний спомин бл. ВЛАДИСЛАВА БЛОНДЗІНСЬКОГО, пресвітера, і сподвижників, мучеників
Народився 6 липня 1908 року в Мислятичах, Мостиського повіту, на території довоєнної Польщі. У 1924 р. вступив до Згромадження Святого Архангела Михаїла, де у 1926 р. склав чернечі обіти. Після закінчення Пере- мишльської Вищої духовної семінарії був 1938 р. рукоположений у пресвітери. Все своє життя бл. Владислав присвятив вихованню молоді з убогих родин у дусі «стриманості та працелюбності». Під час Другої світової війни, незважаючи на небезпеку, організував таємну гімназію, що згодом стало приводом до його арешту в 1944 році. Блаж. Владислав Блондзінський загинув 8 вересня 1944 року в концтаборі Грос-Розен під час робіт у каменоломні. Він є одним із 108 мучеників Другої світової війни, зачислених Святішим Отцем Йоаном Павлом ІІ до лику блаженних 13 червня 1999 року.
Спільні меси: про багатьох мучеників (стор. 120)
Всі ми – люди віруючі. Ходимо до Церкви, молимося, приступаємо до Святих Таїнств. Але не раз, коли приходять якісь випробовування, то ми надіємось тільки на свої сили, здібності. Думаємо, що все залежить від нас. А коли відчуваємо, що не можемо дати раду в житті, то впадаємо в розпач, бо бракує нам вже сил. Вчімося не тільки вірити в Ісуса, але і довіряти Йому. Пам’ятаймо: у цьому житті не все залежить від нас.
Або (біл) довільний спомин св. ТЕРЕЗИ з КАЛЬКУТТИ, діви
Мати Тереза (Агнес Гонджа Бояджіу) народилася 27 серпня 1910 р. у Скоп’є (сучасна Македонія, тоді Албанія). У 18 років Агнес вступила до місіонер- ської конгрегації «Ірландські Сестри Лорето» – чернечої спільноти, що працювала в Індії. Черниця Тереза викладала в монастирській школі у східній Калькутті, й вона дедалі більше переймалася бідністю, яка її оточувала. У віці 36 років с. Тереза відчула заклик «залишити монастир і служити бідним, живучи серед них». 1948 року заснувала Згромадження Місіонерок Любові і присвятила себе служінню знедоленим жителям калькуттських нетрів. 1979 року була удостоєна Нобелівської премії миру. Їй випала нелегка й радісна доля нести людям благу вістку, що Бог є любов і що сенс життя кожного смертного тільки в тому, щоб любити і бути любленим. Мати Тереза померла в Калькутті 5 вересня 1997 року. 4 вересня 2016 року Папа Франциск проголосив Матір Терезу святою.
Спільні Меси: про одну діву
Або (біл) Перший Четвер місяця
Меса про священицькі покликання, (стор. 118)