Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів України
» » » Вівтар – серце кожного храму
12:00 Неділя 0 220
17-12-2017, 12:00

Вівтар – серце кожного храму

Серце всієї церковної будівлі, хай якої великої (чи маленької), завжди становить вівтар – святий стіл, на якому відбувається дієвий спомин жертви хреста. На вівтарі оприсутнюється Пасхальний бенкет, який відбувся у Вечірнику.
Через це вівтар є знаком самого Христа, місцем, де завжди здійснюється спомин спасительних таємниць. Стіл – це місце зібрання, зустрічі. Усе в церковній будівлі підпорядковане вівтареві, місцю Євхаристійної Жертви. Через це вівтар під час Меси оточений багатьма проявами культового вшанування.

Вівтар ушановують, цілуючи його, стаючи навколішки, схиляючи голову або схиляючись тілом у поклоні, окаджуючи його, ставлячи на нього (або біля нього) хрест, уміщуючи під ним реліквії святих, запалюючи свічки, прикрашаючи його обрусами, квітами (найкраще – неподалік, а не на самому вівтарі) чи влаштовуючи спеціальне його освітлення. Сама плита вівтаря має бути виконана з благородного матеріалу, зазвичай із кам’яним верхом (mensa), з дотриманням приписів канонічного права і критеріїв образотворчого мистецтва.

Меса відбувається при столі вівтаря. Євхаристійний Хліб призначений для споживання, для розділення. Спільне вживання їжі творить спільноту, об'єднує її. Невипадково Євхаристійний Хліб має назву «Причастя» (латиною – communio, від communis – спільний). Слово «Причастя» говорить нам про подвійну єдність спільноти вірних: із Христом та поміж собою. До Господнього Столу сідають різні люди, такі різні, що не раз навіть суспільно розділені. А Христос тільки один! Однаковий для всіх. Вівтар, немов сімейний стіл, збирає нас усіх разом.

Але ж посварені не сідають поруч при одному столі. Роль вівтаря як столу (пропустимо тут його принципове спасительне значення) полягає в побудові миру, згоди, гармонії, даруванні радості від зустрічі, годуванні хлібом життя вічного. Після бенкету євхаристійний стіл розсилає нас, духовно нагодованих, примирених, зміцнених, до життєвих завдань. Після недільної зустрічі він відряджає нас у будні тижня, у дні праці, клопотів, радощів, надії. У знакові вівтаря та Хліба, який ми з вівтаря отримуємо, Бог зволив залишитися посеред нас назавжди.

Тому обґрунтоване запитання: чи можна «бути» на Месі й не мати контакту, бодай зорового, з вівтарем? Чи можна добре брати участь у Месі, стоячи при вході, на ґанку, на сходах? Як так можна – брати участь у Месі й не приступати до Причастя?

Джерело – «Літургійні передмесальні катехези»

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Катехитика 14:00 Середа 0 347 Чи мають літургійні шати релігійне значення? Як сам одяг, так і його колір може мати певне значення й символіку. Це стосується не тільки літургії, а й щоденного життя, державного, військового, службового тощо. Сьогоднішні шати служителя – це переважно «зафіксоване» та збережене аж донині традиційне римське вбрання на щодень. У літургії одяг священика виконує функцію обрядову, сигнальну, святкову та інформативну.