Як брати участь у Літургії?

Сенс участі пояснюється вже самим значенням цього слова. Кожен із нас має розпізнати, зокрема в Євхаристійній відправі, свою «частку», має внести у відправу або ж забрати з собою її «частку». Такі міркування щодо Меси нічим не порушують її суті. Вона здійснюється для нас, хоч і без нас. Адже Меса – це завжди втілений спомин жертви Христа, розвиток Його слів і жестів із Вечірника, подяка Богові Отцю за Дар Сина. Проте нам, присутнім на Месі, не годиться бути пасивними й мовчазними. Людина розумна, віруюча, яка добровільно прийшла на літургійне згромадження, знає, бодай інтуїтивно, що спасіння здійснилося без нас, оскільки благодать завжди народжується без нас, але воно пов’язане з нашою «участю» і може відмирати через її брак. Аби добре, правильно, дієво, свідомо й повно брати участь у Месі, треба виконувати такі умови.

А) Розуміти Літургію, тобто визнати, що найважливіший служитель – сам Христос. Це Його присутність під видами хліба і вина становить суть Меси. Це Його слова ми слухаємо, перед Ним стаємо навколішки, б’ємо себе в груди, це Його завіт із Вечірника відтворюємо.

Б) Уміти співдіяти. Словом і вчинком ми можемо бути «співвласниками» месальної відправи. Це можуть бути звичайні діалоги зі служителем, відповіді на його заклики, спільне виголошення Символу віри, гімну «Слава во вишніх Богу» тощо. Глибше входження у співдію – це приступання до Столу Господнього.

В) Уміти мовчати. Мовчання в Літургії динамічне, воно становить індивідуальну співпрацю з проголошеними раніше словами або ходом літургії. Час короткого мовчання перед актом покути – це сприятлива можливість зізнатися собі самому про свою гріховність. У короткій паузі після проповіді можна зупинитися на якійсь почутій думці, вихопити для себе якесь послання, по-своєму «довершити» почуте. А які важливі хвилини мовчання після Таїнства Причастя!

г) Уміти співати. Спів під час Меси – це також молитва, тільки в іншій тональності, більш урочиста й інколи радісніша. Барви, інтонації, висота, тривалість і гучність звуків, які плинуть із вуст, утворюють гармонію і стають прекрасним знаком спільнотної молитви. Чи може побожна людина бути німим спостерігачем під час Меси?

Джерело – «Літургійні передмесальні катехези»