Про що нагадує нам кропильниця біля входу в храм?

І сьогодні Церква потребує численних місць, де збирається на літургію спільнота вірних, – і має їх багато. Це все наші видимі храми, святі місця, церковні будівлі, які, за Біблією (див. Йн 2,19-20), безпосередньо асоціюються зі Святим Духом. Ця символіка сьогодні особливо виразно прочитується у храмах, збудованих у формі хреста. Тіло Христа – це головна нава, Його простягнені руки – бічні трансепти, а голова з терновим вінцем – це пресвітерій. Таку само символіку містить згромадження вірних, згідно з повчанням і запитанням св. апостола Павла: «Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Божий Дух живе в вас?» (1Кор 3,16). Саме тому церковна будівля є символом Церкви. У ній ми всі стаємо знаком паломницької Церкви, яка на шляху до вічності отримує належну їй євхаристійну поживу, щоб «не охлянути в дорозі», щоб перевіряти, чи ми на правильному шляху, щоб саме в Церкві лікувати рани і духовні подряпини, неминучі під час тривалої подорожі.
Входячи до будівлі храму, бачимо при дверях кропильницю – невеличку посудину зі свяченою водою. Інколи вона вміщена осібно, а буває вмурована в стіну. Уже понад тисячу років кропильниця, в яку опускаємо пальці, щоб потім зробити знак хреста, одночасно окроплюючи себе, нагадує кожному, хто входить у храм, що він людина охрещена, що особлива благодать святого Хрещення не була «одноразовою подією», а й надалі перебуває й діє в нас, бо ми, як повчає св. Павло, є «храмом Святого Духа». Це принципово важливо, бо ж тільки охрещений може плідно брати участь у Месі.

Далі буде.

Джерело – «Літургійні передмесальні катехези»