Розпізнали Його в ламанні хліба: Емаус

Деякі ототожнюють це євангельське місце з теперішнім Аль-Кубайба (El Qubeibeh), розташованим за 11 км на північний захід від Єрусалима, біля давнього римського шляху. Зараз там знаходиться базиліка св. Клеопи, санктуарій, хранителями якого є францисканці з Кустодії Святої Землі.

Своєю чергою хрестоносці ототожнювали Емаус із Кір’ят-Єарімом (теперішній Абу-Ґош), де 1143 р. збудували монастир, відновлений у 1900 р. як бенедиктинське абатство в Абу-Ґош. Бенедиктинці там вирощують виноградники і виготовляють добірне вино.

Однак перший історик Церкви, св. Євсевій Кесарійський (про якого вже згадував, пишучи про наших давніх провідників), а також св. Єронім, св. Феофан Сповідник або ще один історик Церкви V ст. Созомен вказували на розміщення біблійної місцевості у римському місті Емаус-Нікополіс. Це місцезнаходження підтвердила також св. Міріам Бауарді, яка, прямуючи до Вифлеєма, де заснувала кармелітський монастир, саме у цьому місці мала об’явлення, що підтвердило автентичність цього місця.

Емаус-Нікополіс розташований на родючій рівнині Шефела, на перехресті доріг, що ведуть до Єрусалима, а також єднають північ із півднем країни. У давнину воно славилось як «місце смачної води та приємна оаза». Назва Емаус походить від єврейського Chammot, що значить «гарячі джерела» або «джерело». У ІІІ ст. н.е. місто отримало нову назву Нікополіс (грецькою «Місто перемоги»).

На Емаус не раз зазіхали численні завойовники. Книга Ісуса Навина описує, як Сонце і Місяць зупинились над долиною Аялон, що розташована поблизу, коли Ізраїль воював зі своїми ворогами. У 165 р. до н.е. Юда Макавей отримав тут перемогу над грецькими військами Никанора. Це відкрило шлях до Єрусалима і уможливило євреям очищення Святині і відновлення культу. Ця перемога щороку святкується як Ханука.

Місто Емаус було знищене під час римського наступу і у 30 р. н.е. було звичайним селищем, де Ісус після свого воскресіння зустріч учнів, які впізнали його в ламанні хліба. Воскресіння Христа, наче Сонце, вознеслося над історією, охоплюючи і змінюючи людство таємницею Євхаристії. У ІІІ ст. н.е. місто було відбудоване римлянами, і тут з’явилась перша християнська спільнота.

У візантійський період Емаус-Нікополіс став важливою єпископською столицею. У IV і V ст. на місці зустрічі Христа з учнями збудували дві базиліки. Санктуарій був знищений під час перського завоювання і повторно – під час наступу арабів у VII ст. н.е. У ХІІ ст. відбудований хрестоносцями. На жаль, відновлена базиліка не пережила навіть самого Єрусалимського царства. Християнство тут занепало. Лише у 1878 р., під час подорожі до Вифлеєма, з метою заснування там монастиря св. Міріам (Мала Арабка) вказала місце, де Ісус ламав хліб з учнями. Ця територія була викуплена Бертою Дартігу (Berthа Dartigaux) як власність кармелю у Вифлеємі. Відтоді воно знову стало місцем паломництв.

Під час розкопок 1880-го, 1924-го і останніх років були знайдені залишки двох візантійських базилік із прекрасними мозаїками та баптистерій, а також руїни каплиці хрестоносців. На узгір’ї знаходиться дім, збудований у 30-х рр. ХХ ст. отцями з Беттарама, де зберігаються найпрекрасніші мозаїки з розкопок. Можна також відвідати каплицю Спільноти Блаженств, яка мешкає у цьому місці з 1993 р.


Яцек Ян Павловіч для КМЦ