Віруючий, який став оселею Бога. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Йоана (14, 23-29)

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Якщо хто любить Мене, той буде зберігати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо собі оселю у нього. Хто ж не любить Мене, слів Моїх не зберігає. І слово, яке ви чуєте, є не Моє, але Того, хто послав Мене, – Отця. Це говорив Я вам, перебуваючи між вами. А Утішитель – Дух Святий, якого Отець пошле в Моє Ім’я, той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам сказав. Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається. Ви чули, що Я сказав вам: “Я йду, і Я прийду до вас”. Якби ви любили Мене, то зраділи би, що іду до Отця, бо Отець більший від Мене! І тепер Я сказав вам раніше, ніж це станеться, щоб тоді , коли воно станеться, ви повірили».

Сторінка Євангелія, яку читаємо сьогодні, належить до ширшого контексту, до частини Євангелія, де Ісус прощається з учнями та проголошує майбутні події, що настануть після Воскресіння. І ось, на самому початку, читаємо слова, що містять в собі умову, яка відкриває людину на Боже об’явлення: "Якщо хто любить Мене, той буде зберігати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо собі оселю у нього." Початок речення видається дещо незвичним – ми звикли думати, що саме зберігання слова, виконання заповіді є доказом нашої любові до Бога, а тому саме цих слів очікуємо після сполучника "якщо". Втім, Ісус змінює акценти: прийняття слова походить не з примусу – воно народжується з любові. З любові народжується і на ній грунтується наш зв’язок з Господом. Саме любов відкриває нас на задум, який Бог має для кожного.

Всі ми покликані до стосунку любові з Богом. Дійсно, можемо переживати нашу віру тому, що любимо Господа. Саме любов єднає нас не лише з Ісусом, але й з Отцем. Тож читаємо, що того, хто любить Господа "і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо собі оселю у нього". Кожен віруючий, який переживає власну віру в любові, стає оселею Бога. З цього випливає, що і Вчитель, великий Утішитель, "Той, хто поруч" тепер може ввійти в наше життя. Говорить Ісус: "А Утішитель – Дух Святий, якого Отець пошле в Моє Ім’я, той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам сказав". "Всього", – уточнює Ісус важливість навчання. Маємо дозволити, аби Він нас навчив всього – нове життя вимагає цілковитого оновлення. Але йдеться також і про те, щоб Дух Святий освітив та перемінив нашу пам’ять, сприйняття нами минулого, всього, що Він нам сказав, але також і всього того, що ми переживали, бо тільки Бог насправді знає сенс нашого минулого. Дух Святий приходить, щоб нас відновити в усьому, але маємо довіритися Його дії, відкрити власне серце на Його любов.

Питання

Що я міг би змінити в своєму житті, аби в моєму серці звільнилося більше місця для любові Бога?

Чи я дозволяю Святому Духові перемінювати мене? Чи дозволяю Йому навчати мене "всього"?

Ірина Кладій