Виміри єдності. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Йоана (17, 20-26)

Того часу, підвівши очі до неба, Ісус молився і казав: «Отче святий, благаю не лише за них, а й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово, щоб усі були одне, – так, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, – щоб і вони в Нас були одне, аби світ повірив, що Ти Мене послав. І Я славу, яку Ти Мені дав, дав їм – щоби були одне, як і Ми одне. Я в них, а Ти – в Мені, щоб були досконалі в єдності, аби світ пізнав, що Ти Мене послав і полюбив їх, так як і Мене полюбив. Отче, ті, яких Ти Мені дав, – хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від заснування світу. Отче праведний, і світ Тебе не пізнав, але Я Тебе пізнав; й оці пізнали, що Ти Мене послав. Я явив їм Твоє Ім’я, і являтиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них».

Сьогоднішня Літургія пропонує до нашої уваги останню частину так званої "священницької молитви" Ісуса. Вже настала остання "година" – час прийняти страждання і смерть на Хресті, але, перш ніж померти, Він залишає учням свою останню волю, свій духовний заповіт. У ньому Ісус об’являє себе уповні перед Отцем і перед братами, молиться за учнів, що присутні під час Його молитви, але також і за всіх тих, що будуть після них – тож і за нас. Він представляє нас Отцю. Представляє нас у своїй любові Сина до Отця: "так, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, – щоб і вони в Нас були одне", і трохи згодом: "щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них". Ми – більше, ніж свідки цієї молитви, ми перебуваємо в молитві Христа, а завдяки їй – і в серці Отця, для якого ми всі – Його діти. "Щоб і вони в Нас були одне", – читаємо. Задум єдності – навіть єдності в найвищому ступені ("щоб були досконалі в єдності") – червоною ниткою пронизує молитву Ісуса.

Перш за все, Ісус просить, щоб Його учні становили одне! З єдності бере початок життя, тоді як розділення веде до смерті. Тому що життя кожного – це зв’язок з іншими, єдність. Передусім, єдність з Богом у зростаючому та повному усвідомленні близького зв’язку з Ним. Єдність з самими собою, незважаючи на численні труднощі та випробування, яких життя нам не шкодує. Єдність з іншими, яка не перетворюється на омологацію, лише стає багатством в розмаїтті. Єдність з тими, хто раніше від нас пізнав і полюбив Ісуса Христа та свідчив про Нього через віки. Єдність у досвіді, що дарує Церква... Молитва Ісуса звучить незбагненно і велично, і, за людською логікою, може здатися неможливою: щоб всі мали єдність, яка існує між Ним та Отцем. Молитва безмежна, неоглядна, важка до сприйняття... Але Син знає, що любов Отця не має міри і що для Нього неможливого не існує!

Питання

Кожен з нас є в серці Бога, до кожного Він ставиться як Отець до Сина. Які відчуття це в мене викликає?

Як я виконую прагнення єдності, про яке йдеться в молитві Ісуса? як я міг би зростати в моїх пошуках єдності?

Ірина Кладій