30 вересня – обов’язковий спомин святого Єроніма Стридонського, покровителя перекладачів і бібліотекарів

Батьки надали хлопчикові добру домашню освіту й вислали до Рима, де він вивчав латинську мову й риторику під керівництвом Елія Доната. Юнак мав вибуховий характер, часом агресивний та іронічний, був чутливий до похвал і критики. Мав спокусу відійти від християнства, але все-таки зацікавленість цією релігією перемогла, і 366 року він приступив до хрещення. Приєднався до спільноти вірних під керівництвом єпископа Валеріана. Згодом, прагнучи аскетичного життя, кілька років перебував у пустелі неподалік від Антіохії.

Єронім віддався розважанню над Божим словом, удосконалював знання грецької мови й вивчив іврит. Через аскетизм, молитву й занурення в Біблію він дозрівав духовно. 377 року отримав свячення. Кілька років перебував у Константинополі під керівництвом святого Григорія Назіянського. 382 року взяв участь у римському синоді й відтоді став секретарем і радником Папи Дамасія, а також душпастирем і вчителем деяких знатних пані. По смерті Папи відбув прощу до Святої Землі й побував у Єгипті. 386 року оселився у Вифлеємі, де мешкав до смерті й залишив по собі кілька монастирів і притулок для прочан.

Єронім належить до західних Отців Церкви поряд із Августином, Амворсієм і Григорієм Великим. Серед його праць – переклади творів ранньохристиянських авторів, полеміка з єретиками, коментарі до деяких книг Біблії, а передовсім – переклад Біблії з оригінальних мов на латинську (так звана Вульгата, яку Тридентський Собор затвердив як офіційний переклад для Католицької Церкви). Канонізований 1767 року.

Зображають святого як кардинала, вченого, а найчастіше – як покутника: худого і з відкритим торсом. Атрибути – книга Святого Писання, хрест, череп, лев біля ніг (за легендою, Єронім витяг колючку з лапи лева), голуб, камінь, яким він б’є себе в груди, перо.

Покровитель пустельників, біблістів, екзегетів, перекладачів, археологів, бібліотек, бібліотекарів, студентів.