Архієпископ Петро Мальчук OFM: «Бог стає навколішки перед людиною, бо хоче її зцілити»

Бог стає навколішки перед людиною, тому що хоче її обмити, очистити і зцілити. Він чекає, що той, хто підходить до вівтаря, скаже: «Господи, я Тобі жертвую мою нечистоту, мою прив'язаність до того чи до того гріха, мою замкненість на інших, я Тобі жертвую мою лінь» - оце все! Така людина відкрилася, і Бог може узяти все те, що нечисте, що слабке, і зцілити це, очистити.


Дорогі браття і сестри, це безумство, яке сягає навіть поза смерть, коли ми говоримо про Євхаристію. Якщо в кожному іншому таїнстві діє Божа благодать, то в Євхаристії діє не сама благодать як така - у цій Євхаристії, яка є тут, присутній живий Ісус Христос: із Тілом, Кров'ю, божеством і всім, що в Ньому може бути. Щоб наша участь у Євхаристії, в цьому діянні любові, була повна, треба щоб ми Його прийняли до душі. І ми приймаємо не просто благодать Божу до душі - ми приймаємо самого Живого Бога ... Ісус починає в Тобі рости.



Не може Господь Бог, котрий сотворив небо і землю з любові, послужитися якимсь слабким чоловіком, для того, щоби стався кінець світу: чи то буде хтось із командирів армії, при тих бомбах, абощо. Бог не послужиться цим. Як був Він при сотворінні світу з небуття, так само буде і при його кінцеві. Кінець світу не буде актом гніву Господа Бога на те, що Йому людство «не вдалося». Кінець світу буде не тому, що у Всевишнього нерви не витримали, і Він сказав: «Ні». Будуть нове небо і нова земля! Це другий пункт, на який треба звернути увагу: так, як Бог із любові сотворив землю, так само з любові Він буде присутній при переході від старого до нового.


Є чотири вміння в житті людини, на які би варто було звернути увагу: бо якщо вони будуть добре використані, то це стане гарантією того, що людина буде спасенна і зачислена до святих. Перше - це вміння добре використовувати свій час; друге - це вміння гідно виконувати свої обов'язки і свою працю; третє - вміння жити з іншими людьми; четверте - моє ставлення до Господа Бога, мої стосунки з Ним.


Хто приймає мир Христовий, стає більш співчутливим до іншої людини. Зцілюються також і стосунки з Господом Богом. Тобто зцілюються три рівні наших стосунків: із самим собою, із ближнім та з Господом Богом. Ісус Христос нам вислужив цей дар миру, а ІІ Ватиканський собор сказав - і це викладене у соціальній доктрині нашої Католицької Церкви, - що мир це плід діла справедливості. Він не є чимось пустим. Коли людина чинить акт справедливості, виконує те, що належить робити, то вже з цього в ній народжується мир. І якщо хтось чинить справедливо і ходить перед Богом - він має зв'язок із Ним, бо джерелом миру є Бог, а Його мир має в собі динамічну властивість: він зростає.



Біографічна довідка: 

Петро Мальчук народився 17 липня 1965 року в с. Слобода Рашків.

Після закінчення середньої школи та строкової військової служби, в 1986 році вступив до Вищої духовної семінарії в м. Рига (Латвія). 3 січня 1989 року вступив до Ордену Братів Менших (Францисканців). 7 червня 1992 року був рукоположений в священники.

У 1992-1998 роках, навчався в Римі в Папському Університеті Antonianum, де отримав ступінь Доктора теології. У роках 1998-1999 працював вікарієм в парафії Св. Анни в м. Полонному (Кам’янець-Подільська дієцезія).

У 1999-2004 роках був Кустошем Братів Менших в Україні, а згодом, від 2004-го до 2007-го року був Провінціалом Провінції Святого Михаїла Архангела Братів Менших в Україні. У 2007-2008 роках був Економом Провінції Братів Менших в Україні.

29 березня 2008 року Святіший Отець Бенедикт XVI призначив його єпископом-помічником Одесько-Сімферопольської дієцезії, надаючи йому титульний престол Медіа. 3 травня 2008 року відбулися його єпископські свячення в кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії в Одесі.

15 червня 2011 року Святіший Отець Бенедикт XVI призначив Петра Геркуляна Мальчука OFM ординарієм Київсько-Житомирської дієцезії, надаючи йому титул архієпископа ad personam (це означає, що Його Високопреосвященство Петро Мальчук має титул архієпископа, а Київсько-Житомирська єпархія зберігає статус дієцезії).

27 травня 2016 помер у м. Гродно (Білорусь).