Читаючи "П'яте Євангеліє" - Землю Спасителя

"П'яте Євангеліє". Відомо, що Євангелій є чотири. Чи п'яте Євангеліє взагалі існує? Так, існує! Поряд з історією спасіння записаної у чотирьох Євангеліях: св. Матея, св. Марка, св. Луки, і св. Йоана; існує також важлива географія і топографія спасіння. А в ній найважливіше місце займає Свята Земля, земля Старого і Нового Завіту, земля патріархів, царів, пророків і мудреців, а насамперед - земля Господа Ісуса, Його Матері, апостолів і початків Церкви. Із християнської перспективи вона має велике значення, бо тут знаходиться коріння і тривале джерело нашої віри.

Не кожен може вибратись у паломництво, аби навідати ці святі місця. Спеціально використовую термін "навідати", а не відвідати. Навідати, це значить бути обдарованим благодаттю, отримати благодать, а не тільки як турист побачити, зробити фото і піти далі...

Для тих, хто не може вибратись до Святої Землі, нехай ці статті наблизять святі місця, може поламають якісь стереотипи... А для тих, які мають таку можливість, нехай будуть заохоченням здійснити таке паломництво, навідати їх, піти слідами Господа Ісуса.

Черпаючи з багатого досвіду багаторічного духовного провідника для паломницьких груп Святою Землею, я хотів би наблизити для вас ці місця. Помістити їх у реалії єврейської традиції, а насамперед - пов'язати з переказом Євангелія. Запрошую!

Стародавні провідники

Часом паломники запитують: звідки ми знаємо, що це було саме тут, що тут був Господь Ісус, Матір Божа, апостоли? Чи є якісь свідчення, позабіблійні описи? Ці питання принципові. Бо ж у часи Ісуса Христа і апостолів не було фотоапаратів, камер, газет, інтернету і т.д. Ніхто також не позначив особливим чином ці місця. Однак... Був усний переказ, була Традиція, а насамперед - Євангеліє, Діяння апостолів, ціле Святе Письмо. Ці місця навідували майже від самих початків найперше - юдео-християни, а потім християни язичницького походження. З часом там виникали храми, каплиці, санктуарії, які навідували паломники, і ті залишали після себе записи. Серед них варто назвати принаймні 3 особи: Егерію, Йосифа Флавія та св. Євсевія Кесарійського (його згадаємо, коли будемо говорити про Кесарію Палестинську).


Егерія (також Еугерія, Етерія, Атерія, Гетерія) - паломниця, яка у 381-384 рр. навідала Святу Землю залишаючи опис своєї подорожі - «Ітінерарій». Текст щоденника у 1884 році знайшов у бібліотеці міста Ареццо Гамуріні (публікація у 1887 році). Ймовірно Егерія була родом з Піренейського півострова або з південної Галії. Вона мала бути заможною особою, можливо, належала до якоїсь знатної родини. Дослідники припускають, що вона могла бути родичкою імператора Феодосія Великого. Егерія мала детально знати Святе Письмо і апокрифи, користувалась латинським перекладом «Ономастікона» Євсевія Кесарійського. Її щоденник є незамінним джерелом для дослідників історії монастицизму, літургії, для археологів, мовознавців та ... паломників.

Твір Егерії складається з двох частин. У першій частині авторка описує чотири подорожі: на гору Синай, на гору Небо, на Карнеас і зворотній шлях до Константинополя через Едесу, Селевкію Ісаврійську. Друга частина є звітом про молебні та урочистості, що відбуваються в Єрусалимі. Початкова частина творів втрачена. Про неї відомо зі згадок, що знайшли у збережених текстах. Можливо, частина якої бракувало містила опис Константинополя, а також опис першої подорожі до Тебайди.

Ще одне джерело наших знань про згадані місця - це Йосиф Флавій (євр. Йозеф бен Мататія, 37 - 94 роки) - єврейський історик що походив зі священницького роду. Його прадід, Матіас Гарбаті (нар. 135 р. до н.е.) був по материнській лінії онуком Йонатана Хасмонея. Він був сином Маттіаса, сина Йосифа, єрусалимського священника.


Йосиф народився в Єрусалимі у 37 році, а в 64-му приїхав до Риму, де пробув три роки. На рідні землі він повернувся в 66 році, коли спалахнуло єврейське повстання проти римлян. Флавій приєднався до повстання. Він півтора місяці командував обороною стратегічно важливого пункту - фортеці Йотапаті, після чого потрапив у полон (67 рік). Детальні обставини його ув’язнення римлянами не відомі. Щоби врятувати своє життя, Йосиф почав пророкувати Веспасіану швидке зайняття імператорського престолу, а пізніше - продовження утримування влади його синами. Охочий до таких лестощів римський полководець не відіслав Йосифа до Нерона. Існують гіпотези, що його використовували римляни, як людину освічену і, перш за все, народжену в Палестині, як знавця теренів чи перекладача. Протягом цього часу він записував розповіді про війну, в якій брав участь.

Коли в липні 69 року Веспасіан був проголошений своєю армією імператором, Йосиф супроводжував нового імператора в подорожі до Олександрії. Після повернення до Палестини він став свідком руйнування Єрусалимського храму імператорським сином Титом. Після придушення повстання Йосифу було надано римське громадянство. Він жив у маєтку Веспасіана у Вічному місті. У той час Йосиф цілком присвятив себе літературній творчості. Дата його смерті достовірно не вказується, але відомо, що він був ще живий у 94 році.

До найвидатніших творів Флавія належать: «Історія Ізраїлю», «Єврейська війна», а також твори «Проти Апіона» та «Автобіографія». Ці твори містять багато цінної історико-географічної інформації, а також інформацію про Ісуса Христа та початки Церкви.

о. дк. др. Яцек Ян Павловіч

Далі буде