Чотири принципи Фатіми

Перший принцип – немає нічого гіршого, ніж гріх

Від чого Фатіма розпочинає свою розповідь? Передусім говорить про гріх. Матір Божа, що об'являється там, остерігає перед наслідками наших гріхів. І відразу звертає нашу увагу на неправильне розуміння, яке сатана вдало хоче нам прищепити. Зауважмо: ми не боїмося гріха – а боїмось його наслідків!

Гріх ображає Бога, вбиває в нас життя. Та ми про це не думаємо – а найбільше звертаємо увагу на кару за гріхи. Боїмося не гріха, але кари за гріх. Чи ж не так?

А Фатіма застерігає нас перед гріхом. Заклик, щоб залишити гріх, з'являється вже у фатімському пролозі: в об’явленнях Ангела. Потім також про це весь час говорить Діва Марія.

«Час зрозуміти, – пише Сестра Люція, – що найбільшим злом світу є гріх! Все інше це тільки його наслідки. Все: злидні, голод, страждання, війни, а перш за все смерть – це наслідки гріха. Напевно, буде також визначений нам через Господа час очищення, епоха Божої кари… Сьогодні багато говориться, завжди зі страхом, про руку Божої справедливості, що висить над світом. Але про гріх не говориться. Тим часом ми повинні боятися не наслідків, але їх джерела – самого гріха, який нам видається невинним».

Марія у Фатімі заохочує до боротьби з гріхом. Саме він є приводом втрати вічного життя для багатьох душ. А в перспективі вічності все те, що міститься в малому горнятку часу, втрачає значення…

В неосяжному морі сучасних гріхів, в нескінченній літанії знаходиться основний гріх, на який вказує Марія в Фатімі. Його ім'я сьогоднішнє – «атеїзм: відкинення Бога. Людина живе так, немовби Бога не існує». Сестра Люція перелічує ознаки атеїзму, який веде нас до нещасної вічності, а саме: «Наша невіра, матеріалізм, егоїзм, непорядність, ненависть, почуття образи, помста, несправедливість, брак лояльності і милосердя». На сьогодні це не гріх окремих осіб, але гріх людства. Коли атеїзм стає ознакою суспільства, коли розповсюджується як ідея, коли починає боротися за нові території, коли починає воювати і прагнути перемоги над всім віруючим світом – тоді з'являється нове явище, яке загрожує цілому людству. Сьогодні ми є його свідками. Це світ, який збунтувався проти свого Творця.

Перший гріх, який оголошує Діва Марія в Фатімі, це атеїзм – тобто безвір’я – непрактикування віри щоденно. Це є джерелом багатьох інших гріхів, поширених в сучасному світі. Відповіддю на нього є Фатіма. «Послання Фатіми – це нове світло, яке променіє серед темряви атеїзму, щоб той не зміг згасити світло віри, яке світить в серцях і душах вибраних, щоби вони, прямуючи за цим світом, могли в Ісусі Христі віднайти дорогу правди, справедливості, миру і любові – це єдині цінності, які ведуть до Життя». Звернімо увагу на слова «ще» і «вибраних». Дивлячись на ситуацію сьогодення, констатуємо, що віруючі в Бога сьогодні є меншістю.

І сьогодні відповіддю на тріумфуючий атеїзм є Фатіма. Сестра Люція безпосередньо пише, що це Бог «дав нам Небесну Посланницю, щоб євангелізувати по всій землі, підноситись на крилах світла, не дозволяючи, щоб атеїзм придушив світло віри, надії та любові».

Атеїзм – це фундаментальний гріх, про який говорить Фатіма. Але в об’явленнях 1917 року він отримує певну специфікацію. Йдеться про атеїзм із вказівкою на Росію. Не про Святу Росію, яка від віків була названа «Домом Марії», але про комуністичну Росію – СРСР, який став знаряддям, обраним сатаною, щоб у всьому світі збудувати царство темряви. Мати Божа Фатімська оголошує, що цьому гріху комуністичної Росії може покласти кінець тільки одне – потрібно вирвати це знаряддя з рук сатани або зробити так, що він сам її випустить з рук, бо його обпікатиме жар Небесного вогню. І для того Діва Марія прагнула посвятити Росію своєму Непорочному Серцю. Такої Росії сатана не візьме у свої чорні долоні…

Це диявольське знаряддя провадило до воєн і катастроф, до переслідуваня Церкви і смерті мільйонів невинних. Про це говорила Діва Марія, це підтвердило XX століття. Марія проголосила, що єдиними ліками проти хвороби гріха є Її Непорочне Серце.
 
Другий принцип – Марія Посередниця

Пресвята Діва Марія може нас врятувати. Бог захотів прийти до людини через Марію. Фатіма – це великий поворот в бік тієї правди, що Марія є Посередницею благодатей. І навіть чимось більшим…

Ця велика тема знаходится на вершині фатімського послання: Марія є Посередницею, яка може нас зберегти від гріха і захистити перед його наслідками.

Так, Марія не залишає нас з діагнозом хвороби сучасного світу. Остерігаючи перед небезпекою, вказує також на напрямок діяльності. У Фатімі нагадує: «Я можу вас врятувати».

Марія говорить про себе як про Посередницю, більше того, як про особливу Посередницю, і додає, що в певних моментах історії (особистих, загальнолюдських) тільки Її посередництво може забезпечити нам ефективну допомогу з Небес. Згадаймо слова сестри Люції, коли відповідала на сумніви, чи Ангел може читати молитву до Пресвятої Трійці. Так, факти залишаються незмінними. Слова Марії можна інтерпретувати по-різному, але їх фундаментальний зміст не зміниться! І Марія говорить: «Матір Божа Святого Розарію може вас врятувати». Як це: тільки Вона? Адже один є тільки Посередник – Ісус Христос (1 Тим 2-5)! Так, але також є тільки один священик Ісус Христос, і Він сам установив таїнство священства, яким наділяє багатьох! Один є Священик, одне священство – але беруть участь в нім численні. Один є також Посередник, але Христос дає у своєму єдиному посередництві участь і іншим. Христос є Посередником, а посередництво Марії міститься в Нім. Немає тут двох полюсів, конкуренції, відтягування вірних від Спасителя. Посередництво Христа є фундаментом і джерелом посередництва Божої Матері. Посередництво Марії є результатом Христового, Ісусові підпорядкованим. Але хто заборонить Богові, якщо Він хоче, щоб сьогодні дорога до благодатей йшла через Непорочне Серце Його Матері? Хто Йому заборонить, якщо хоче, щоб це була єдина дорога? Сьогодні з волі Бога Марія є Посередницею, яка дає світу доступ до посередництва Христа. Тільки Вона гарантує нам повний доступ до сили посередництва Христа. Не замінює Христа, не ставить себе на Його місце. Не має наміру зайняти позиції Церкви і Його таїнств. Говорить тільки, що Христос хоче, щоб сьогодні сила Його благодаті була об’явлена за посередництвом Непорочного Серця Марії. Говорить, що Церква не виконає своєї місії, якщо не довірить себе – не присвятить – Непорочному Серцю Марії. В основі посвячення лежить велика правда, яка повинна сьогодні засіяти, – правда про Марію Посередницю всіляких благодатей. Хтось бажає інших слів? Говорімо до Марії як до Матері всіх людей. Бо сьогодні Христос дає життя через Марію. Сьогодні Боже Провидіння об’явлене нам в постаті Пресвятої Діви Марії. Сьогодні Боже Милосердя має вигляд Матері Спасителя. Так навчав Йоан Павло II. «Сьогодні для Неї не існує бар'єрів, ані границь», – додає Сестра Люція.
 
Третій принцип - молебні до Марії та довіра да Неї

«Йдіть до Марії. Живіть набожністю до Марії». Третій принцип є закликом, скерованим до всього світу. Це запрошення ввійти в Марійне коло благодаті і духовного відновлення. Це заклик до навернення. Ми повинні покаятись, тобто покинути гріх, зректися злого і навернутися до Бога. Це важливий євангельський заклик, який лунає в Фатімі з уст Матері Ісуса. Думаючи про нього, Йоан Павло II говорив, що фатімське послання зобов'язує; адже повторює Євангеліє. Чому в Фатімі повертаються ці слова? Не тільки тому, що «люди потребують свіжого заохочення» (Pellevoisin, 1876) і легше приймуть зміст Євангелія, поданого в об’явленнях Марії. Марія, взиваючи до навернення, підкреслює певну подробицю: говорить, що волею Її Сина є те, щоб навернення, якого Він від нас вимагає, відбулося Марійним шляхом.

Тлумачить, що ми сьогодні мусимо навернутися, але не вміємо покаятись. Структура зла була у світі такою сильною, що нелегко розбити її і віднайти в собі духовний переворот. Натиск цього світу – говорить Богородиця – є сьогодні дуже сильним. Навернення можливе тільки тоді, коли прийдемо до Неї і з'єднаємося з Нею через віру, замешкаємо в Її Непорочному Серці, яке є нам дане як «сховище»  – притулок перед гріхом. Через заступництво Марії ми можемо випросити собі благодать навернення, бо – пам'ятаймо – навернення є благодаттю. Це не наш вчинок, не наш успіх, не наша заслуга. Це дія Бога в нас. «То не ми самі, – пише Сестра Люція, – але Божа милість діє в нас. Таким чином Бог показує, що це Його справа». Сьогодні навернення, творцем якого є Бог, може бути досягнуте тільки через Марію. Такою є Божа воля – говорить Фатіма.

Тільки в Бозі наше навернення. «Він може перетворити каміння на синів Авраама, щоб стали Його народом, який приходить з усіх куточків землі, щоб впасти на коліна перед Ним; з'єднані в молитві, покаянні, прохаючи про благодать пробачення і розраду для себе, а також своїх далеких братів, співаючи подячні, благальні і похвальні гімни нашому Найвищому Богові, Господу всього, що існує; також Його і нашій Матері, яку послав як Благовістницю миру, благодаті, пробачення і любові, яка наповнює собою весь світ» – це слова містичного захоплення з недокінчених записів Сестри Люції.

Ефективне навернення, яке відбувається в колі Maрії отримало, у Фатімі власне ім'я: це богослужіння до Її Непорочного Серця. «Бог хоче впровадити на світі богослужіння до Мого Непорочного Серця», – говорить Марія в липні 1917 року. Один з теологів перевів це коротко: «Бог хоче, щоб Марія царювала на цьому світі». Адже богослужіння до Божої Матері – це віддання Їй влади над своїм життям.

Чим є справжнє богослужіння? Латинське слово показує нам глибину: «devovere» – означає «присвятитися», «віддатися повністю». Марійне «devovere» – це цілковита віддача себе Пресвятій Богородиці, бути для Неї «Totus Tuus». Тож ми знаємо вже, що справжнє богослужіння веде за собою віддання Марії. А повна самопожертва Їй – дозволяє Марії панувати в наших серцях та у світі. «Присвята, – додає Сестра Люція, – це також відмова від чогось, до чого ми були прив'язані. Перш за все йдеться про присвяту нас самих, наших протизаконних уподобань, зречення від наших гріхів, що мають своє джерело в почуттях, егоїзмі, вигоді, амбіціях». Це «присвячення, до якого кожен з нас повинен себе підштовхнути». Ми повинні «покинути життя в гріху і прямувати дорогою чесності, чистоти, справедливості, правди і любові».

Тому Сестра Люція пише, що весь світ повинен стати Фатімою: «Як Він перемінив це дике місце на землю миру, покути і молитви, куди прибігають натовпи людей, спраглих віри, надії і любові, щоб напитися з джерела живої води, яка вгамовує спрагу і переносить до вічного життя» – так повинна виглядати вся земля. Потрібно, щоб Фатіма розширювалася. «Люд – спраглий Бога, розчарований і втомлений шахрайствами і поспіхом світу заново язичницького, матеріалізованого, егоїстичного і агресивного, позбавлений мети і провідника, який би його переніс до порогу спасіння, який би його відвів до джерела живої води». Поставмо болюче питання: чому сучасний світ стоїть на краю апокаліптичного очищення? Чому ми маємо право боятися впасти в епоху катастроф? Відповідь вже знаємо. Бо світ не навернувся. Не зміг навернутися, бо не присвятився Марії.

Перед нами стоїть це завдання. Через виконання цієї Божої рекомендації, висловленої у Фатімі, світ може навернутися! А навернений також означає  – врятований. У світлі цього третього фатімського принципу все інше вже нікчемне, все інше є втратою часу. Церква віруючих людей повинна зосередитися на одному. Марія оголошує: «Щоби врятувати світ, Бог хоче запровадити молебень до Мого Непорочного Серця». Ми маємо зайнятись укріпленням себе, поглибленням і звеличенням Марійного елементу в Церкві. Є опір? Це очевидно.  Але швидко ми впевнимося, що тільки на цій дорозі отримаємо перемогу. Кожна інша спроба закінчиться невдачею, кожна інша дорога закінчиться падінням. Альтернативи немає.

Четвертий принцип – обітниця перемоги

Все закінчиться щасливо: «в кінці моє Непорочне Серце затріумфує», – говорить Марія. Ми носимо в серцях упевненість у перемозі. Насправді буде воно «на кінець», тобто впродовж тривалого часу буде передувати відторгнення звернення Матері Божої, іноді пасивне очікування, іноді розростання дерева зла, так, що аж важко буде його викорінити. Вислів «в кінці» містить в собі як великий крик про перемогу, так і таїть теж заповідь страждання, що чекає на людство. Раптом стається воно попередженням перед очищенням, що надходить. Бо «вкінці – означає, після всього», – пише Сестра Люція.

Послання набуває до болю реального значення. Перестає бути побожним програмуванням майбутнього, бо говорить також про дорогу, що веде до кращого завтра. Знаємо, що маємо право на надію, але тією останньою надією завжди є Хрест. З надії він народжується в нас. Віщуючи перемогу Непорочного Серця Марії, ми черпаємо силу і витривалість, необхідні для того, щоб пройти чистими через епоху тріумфу зла, щоб зберегти в собі світло в часи темряви, щоб не осісти на землі, яка була взята у володіння диявола. «А сатана ніколи не зупиниться у своїй боротьбі, – наголошує Сестра Люція, – навіть коли знає, що її програє». Багато хто говорить, що на нас чекає «час катакомб», час «хреста в Церкві». Але катакомби – це знак перемоги, так само як хрест – знак Воскресіння. Народжується «нове покоління».

Фатіма – позачасовий, завжди теперішній, вічний заклик Бога. Сестра Люція пише, що фатімське послання було «присутнє у величезному Існуванні Бога завжди, щоб відправити його на землю в день і годину, визначену Ним». Ми серед кількох привілейованих поколінь, що живуть в часи, освітлені фатімським посланням, нарешті посланим на землю. Сила любові Божого споглядання на нас, – пише Люція, – зробила явною на нашій землі присутність Марії. Бог дав нам «кристалічне джерело, джерело життя, благодаті і світла». Лллються вони з Небес на землю, запрошуючи нас, щоб ми підійшли до цього духовного послання і прийняли його до свого серця.

Це шлях «нового покоління». Це прийняття даних Богом «інструментів миру, молитви і посвячення». Інструменти ці, як записує в своїх цілях фатімська візіонерка, прокладають нам дорогу через складні стежки життя, допомагають ступати по тернях і будяках, продиратися по крутому схилу Голгофи, нести тягар дерев’яного хреста, ставити свої стопи по слідах, залишених Господом на дорозі, котрою йшов. Але (як також з поспіхом додає) не забракне нам благодаті Божої; «Щоб ми не ослабли, тому що занурив нас у Світло свого величезного Єства, блиск якого, – пише Люція, – заливає мене, притягує мене і обіймає мене. Скрізь, куди тільки захоче воно піти, прагну слідувати за цим Світлом. Прагну Його славити, прагну Йому служити і любити Його, бути для Нього Гостією вічної слави! Нічого більше не прагну, нічого більше не бажаю…»

Кого під час читання доторкає дивний сум – тому час вирушити в дорогу. Принципи Фатіми вже відомі. Покиньмо гріх, дякуючи силі заступництва Матері Божої, і почнімо практикувати Марійний молебень всім своїм життям, віддаючи Їй усе і для Неї усього відрікаючись. Тоді «вкінці» нашою участю буде перемога! Логіка проста. Матір Божа застерігає. Матір Божа закликає, Матір Божа чекає нашої відповіді.

Отець Павло Вишковський ОМІ, Фатіма 

Зображення: NCR