У післямові до книги «Ткання світу», збірки текстів присвячених оповіданню, авторами яких є письменники, філософи, богослови та журналісти, Папа Франциск поділився думками про співчуття, як рушійної сили перетворення суспільства.
Про це пише Vatican News.«Ткання», «таємниця», «співчуття»: ці три слова виокремив Папа Франциск у післямові до книги «Ткання світу», що зібрала думки 44 видатних представників світу культури на тему оповідання, упорядником якої є директор «L’Osservatore Romano» Андреа Монда. Він попросив Святішого Отця підсумувати запропоновані роздуми, які цими днями потрапили на полиці книжкових крамниць. Святіший Отець розпочинає саме із зауваження про те, що сам термін «текст» походить із латинського «ткати», що було в центрі уваги його Послання на Всесвітній день суспільних комунікацій 2020 року, яке породило подальші роздуми на цю тему, що з’являлися на сторінках «L'Osservatore Romano», а тепер зібрані в окрему книгу.
Коментуючи доробок різних авторів, Папа відзначає, що в історіях, які розповідаємо, очевидно, важливе місце посідає «казати», але ще більше «слухати». І про це свідчить, наприклад, стаття «Ти промовляєш також і тоді, коли мовчиш», що увійшла до збірки. Тобто, «слово та мовчання» прямують вперед разом. Тому Святіший Отець і вирішив виокремити три моменти у своєму коментарі, якими є: розповідати історії як процес ткання; тема таємниці, що заглиблена в понятті мовчання; врешті – тема співчуття, якій він присвятив значну частину свого коментаря.
Покликаючись на слова письменниці Мерілін Робінсон, яка, згадуючи про історії і пісні, які їй читала мама, роздумує про співчуття, що у своєму найширшому сенсі, на її думку, є «людським відповідником Божої благодаті», Папа зауважує, що література тісно пов’язана зі співчуттям, а її вплив відбувається у неоднозначний спосіб, бо «розповідь, – пише він, – може також вивільнити негативну, маніпулятивну, нищівну силу».
«Співчуття, як я часто повторюю в своїх промовах, є однією з рис Божого стилю, разом з близькість та ніжністю. Тому йдеться про могутню силу, яку не можна применшити лише до внутрішнього, інтимного аспекту, бо воно має також очевидний громадський і соціальний вимір, через що розповідь показується як сила пам’яті, тобто, хранитель минулого, але також, саме завдяки цьому, як закваска перетворення майбутнього», – зазначає Святіший Отець, вказуючи на притчу про милосердного самарянина, про якого розповідає 10 глава Євангелії від Луки. Цей чоловік має співчуття до пораненого, якому дарує не тільки піклування та одужання, але «також іншому розповідь його життя, яке завдяки його жестові “визволене із пітьми”». «Співчуття, – зазначає Папа, – перетворює життя обох героїв, і це стосується кожної людини та кожної спільноти».
Схожі новини
