«Зробіть усе, що скаже вам мій Син...»: Кана Галілейська

Ми повертаємось до Галілеї з Вифлеєма. Євангелія нічого не говорять про так зване приховане життя Господа Ісуса. Період від Його, 12-річного хлопчика, паломництва до Єрусалима до Чуда в Кані Галілейській святий євангеліст Лука коротко описує: «І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей» (Лк 2, 51-52).

Ми знову бачимо Ісуса в Кані Галілейській на весіллі. Деякі вважають, що це було весілля Натанаїла, інакше відомого як Варфоломій, якого Господь Ісус покликав бути апостолом. Паломники, йдучи до костелу Чуда, проходять повз місце, де стояв будинок Натанаїла, – там зараз каплиця.

Весілля триває. Згідно з єврейською традицією, чоловіки та жінки святкують окремо. У головній залі Ісус сидить із нареченим, зі Своїми учнями, гостями... Жінок сюди не пускають, вони знаходяться в окремій залі та кухні. Навіть чоловіки подають чоловікам до столу. Це чоловічий світ.


Марія також на весіллі... Закінчилося вино, Вона це бачить... Яка буде ганьба... Про це буде говоритиме все місто! Вона вирішує діяти.
Марія порушує звичай. Вона втручається у чоловічий світ. «Мати Ісуса каже Йому: “У них більше немає вина”. Ісус відповідає Їй: “Це Моя чи Твоя справа, Жінко? Ще не Моя година!” Тоді Мати сказала слугам: “Робіть усе, що вам скаже”» (Йо 2, 3-5).

Насправді Ісус докоряв Матері, бо Вона діяла всупереч звичаю. Вона втрутилась у розмову чоловіків. Однак Він не міг Їй відмовити, і саме завдяки Їй сталося перше чудо! Ісус «об’явив славу Свою, і учні Його повірили в Нього» (Йо 2, 11).

Як і в Кані, Марія завжди дбає про Своїх дітей. Вона постійно каже нам: «Робіть усе, що Він вам скаже».

Кана Галілейська – це не лише місце першого чуда. Ісус був тут принаймні ще раз. Тут Він зцілив сина царського чиновника, про цю подію святий Йоан розповідає у своєму Євангелії (Йо 4,43-54).

З часом у Кані були побудовані дві святині – грецька (православна) та католицька (замість старого візантійського закладення з VI ст.), яка зараз перебуває під опікою отців-францисканців. В обох храмах є старовинні кам’яні посудини, такі, як у часи Христа.


За традицією, на місці нинішнього костелу існувала синагога, де відбулося весілля, і тому досі тут одружуються молодята, а подружжя урочисто поновлюють свої шлюбні обітниці. А на місці грецької церкви мав стояти будинок, де відбулося весілля.


З XVI ст. паломники відвідували підземне приміщення в Кефер-Кані під будівлею з колонами, яку вони самі називали церквою імператора Костянтина та його матері Олени. Фрагмент мозаїки з написом арамейською знайдений під церковною підлогою: «Благословенна нехай буде пам’ять про Йосифа, сина Талхума, сина Бутаха та його синів, які зробили цю мозаїку. Хай буде благословення на них». Археологічні розкопки, проведені францисканцями у 1965 та 1997 рр., показали, що в синагозі, побудованій на руїнах житлових будинків I та IV ст., був нартекс у вигляді атріуму з величезним резервуаром посередині. Він зберігся до наших днів у підвалі сучасної святині. У північній апсиді церкви були знайдені залишки більш раннього храму, в якому збереглася гробниця V-VI ст.


Францисканці проживають у Кані вже три століття, але їм вдалося отримати святиню лише у 1879 р. Нинішня невелика церква була споруджена у 1880-му, а потім розбудована у 1897-1905 рр. У 1885 р. вони спорудили на невеликій відстані від храму вже згадувану каплицю святого Варфоломія (Натанаїла) на честь апостола, який тут мешкав.

О. дк. др. Яцек Ян Павловіч для КМЦ