30 травня Церква згадує блаженну Марту Вєцьку, черницю

Марта вирізнялася любов’ю до молитви, не пропускала можливості взяти участь у Святій Месі, хоча до храму треба доводилося йти 12 кілометрів. Дитиною знайшла фігурку Яна з Непомук, принесла додому, подбала про належний вигляд і зорганізувала побудову маленької каплиці навпроти дому. До кінця життя особливо вшановувала цього святого.

У 18 років вступила до сестер милосердя (шаритки) у Кракові. Під кінець новіціату настоятелька не дала їй доброї характеристики, описавши дівчину як пихату, легковажну та грубу до товаришок. З 1893 року Марта працювала у львівській лікарні, де від досвідчених сестер вчилася опікуватися хворими (навіть асистувала під час операцій), належно з ними поводитись і зростати в чеснотах. В 1894–1899 роках служила в Підгайцях, де часом мусила заміняти лікаря, а наступні три роки – в Бохні; тут на неї звів наклеп один пацієнт, який звинуватив її в перелюбі й розповідав, що вона вагітна. Завдяки мудрості настоятельки Марта продовжила служіння та, попри кпини, була так само приязна й усміхнена до пацієнтів. Згодом наклепник зізнався у брехні, а Марта отримала від Бога містичний досвід і обіцянку скоро відійти у вічність. 1902 року Марта почала працювати у Снятині. Надавала опіку не лише фізичну, а й духовну. Багатьох привела до поєднання з Богом, не зважала на походження чи віросповідання. Завдяки спілкуванню з нею охрестилося чимало євреїв.

Дезинфікуючи лікарняне приміщення після хворої на плямистий тиф, сестра Марта заразилась і невдовзі померла, оточена хворими, що молилися за неї. Беатифікована 2008 року.

Зображають святу в тогочасному габіті шариток, часто з книгою та розарієм. Використовують фотографії.

Уклала Юлія Бойко