Римська лікарня «Santo Spirito» була відкрита після того, як Папа Інокентій III вирішив створити місце для догляду за небажаними немовлятами та важкохворими.
Сьогодні лікарні є невід’ємною частиною функціонування кожного сучасного суспільства. Але, ще у ХІІ столітті в Римі ідея закладу, призначеного для догляду за хворими, була новаторською концепцією. Ранні версії «відділень невідкладної допомоги» існували протягом тривалого часу, але жодна структура не була присвячена виключно догляду за хворими та вразливими.Страшний сон папи Інокентія III й натхнення створити лікарню
Отож, цією ідеєю ми зобов’язані Папі Інокентію III, який у 1198 р. закликав створити першу в Європі лікарню на місці колишнього будинку для прочан. Сам будинок був побудований у 727 р. для потреб саксонських паломників, які відвідували могилу святого Петра у Римі. Традиція каже, що Папа Інокентій III вирішив побудувати лікарню після страшного сну, в якому він побачив місцевих рибалок, які виловлювали мертвих немовлят з річки Тібр – лякаюча, але реалістична картина, оскільки для жінок було звичним покидати немовлят, про яких вони не могли піклуватися. У Папській буллі «Inter opera pietatis» 1204 року був поданий перелік із 100 правил для належного функціонування лікарні. Ці правила включали як і правила гігієни, так і правила, що стосувалися медичної діяльності. Гвідон де Монпельє (Guy de Montpellier), засновник Ордену Святого Духа, був призначений керівником першої римської лікарні, оскільки він мав досвід роботи з хворими у Монпельє, Франція.
Лікарня «Santo Spirito», буквально лікарня Святого Духа, почала функціонувати як місце, де жінки могли анонімно залишити своїх немовлят, за якими здійснювався подальший догляд, а також як притулок для важкохворих і дітей без сім’ї. Раз на тиждень брати, які працювали у закладі, виходили на вулиці, щоби шукати людей, які були важкохворими, і забирали їх до себе, в лікарню.
Протягом століть, лікарня стала одним із найважливіших дослідницьких центрів Європи та одним із перших центрів, які експериментували з доказовою медициною. Частково цей успіх був зумовлений поданням 100-та правил Папи Інокентія III щодо того, як здійснювати медичну діяльність, згодом затверджених Папою Григорієм IX. Деякі дослідження, що призвели до відкриття малярії, як основної причини смерті до ХІХ століття, були проведені саме тут, у лікарні «Santo Spirito».
Прекрасна «Сікстинська палата»
Сьогодні однією із найбільш вражаючих особливостей, відкритих для відвідувачів, є так звана «Corsie Sistine» (Сікстинська палата), побудована у 1471 р. на замовлення Папи Сикста IV, того самого папи, який замовив Сікстинську капелу. Коридор довжиною в 400 футів є одним із найкращих зразків архітектури епохи Відродження у Римі. У ньому знаходиться вівтар, створений відомим архітектором Андреа Палладіо, а також твори таких майстрів як Гірландайо та Пінтуріккйо, що зображують ключові події з життя Папи Сікста IV.
«Вертушка» для немовлят-знайд
Одна з найцікавіших особливостей лікарні, однак, знаходиться назовні, в одній із її стін. Це так звана вертушка для немовлят-знайд. Розроблений механізм поворотної платформи було створено з метою дозволити жінкам залишати немовлят у лікарні, не розкриваючи своєї особи. Немовлят можна було безпечно помістити у внутрішню частину циліндра, який потім повертався всередину, у стилі, так званих, обертових дверей, щоб люди, які там знаходилися, могли забрати немовля, навіть не побачивши того, хто його туди приніс.
Лікарня «Santo Spirito» за своїм основним призначенням функціонувала до 1970-х років. Зараз вона вважається частиною католицької культурної спадщини м. Рима, а нещодавні реставраційні роботи повернули до життя прекрасний інтер’єр «Сікстинської палати».
Переклад КМЦ за Aleteia