Шлях, що починається з пустки в серці. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Луки (3, 1-6)

На п’ятнадцятому році панування кесаря Тиверія, коли правителем Юдеї був Понтій Пилат, а Ірод був тетрархом Галілеї, його брат Филип – тетрархом Ітуреї та Трахонітського краю, а Лисаній – тетрархом Авілинії, за первосвящеників Анни й Каяфи, було Боже слово в пустелі до Йоана, сина Захарії. Він пройшов усю околицю Йорданську, пропові дуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, як ото написано в книзі слів пророка Ісаї: «Голос волаючого в пустелі: “Приготуйте дорогу Господню, робіть прямими стежки Його! Хай кожна ущелина наповниться і кожна гора та кожне узвишшя понизиться! Нехай криве стане прямим, а вибоїсте – гладкими дорогами; і побачить усяке тіло Боже спасіння!”» 

Літургія другого тижня Адвенту розповідає про звіщування Божого слова Йоаном Хрестителем в пустелі. Втім, перш ніж повідати про ці події, євангеліст Лука ретельно відтворює контекст: п’ятнадцятий рік влади імператора/кесаря Тиверія, його намісник Понтій Пилат контролює Юдею, три тетрархи Ірод, Филип та Лисаній панують над рештою країни, Анна і Каяфа – первосвященики. Політична і релігійна влада постає міцною і непохитною. Але, як кожна людська влада, вже належить до минулого, тому що зараз Бог утручається в історію людства і змінює саму логіку влади. Задум Божий об’являє себе у спосіб неочікуваний: Бог промовляє в пустелі, далеко від палаців можновладців, до невідомої, у порівнянні вже зі згаданими відомими персонажами, людини – Йоана, сина Захарії.

Божу звістку передає пророцтво Ісаї. Текст, який євангеліст вкладає до уст Йоана, стосується конкретного історичного моменту, а саме, повернення єврейського народу з вигнання, звільнення з вавилонської неволі й повернення до своєї землі. Однак, якщо пророк Ісая скеровував ці слова до депортованих у Вавилонію, то зараз, в устах Йоана Хрестителя, вони набувають іншого значення, вже не просторового, а екзистенційного. Повернутися до власного місця – означає поновити свою свободу, власну гідність Божих дітей.

Аби повернути владу над власним життям, треба пройти певний шлях, який розпочинається в пустелі, в пустці власного серця. Бо саме там можемо почути голос, що волає, закликає приготувати дорогу Господню і підказує, як саме це зробити: наповнити ущелини, понизити гори та узвішшя, зробити криве прямим, а вибоїсте – гладким... Метафорична мова, щоб сказати: маємо переглянути спосіб нашого життя, те, як ми думаємо, говоримо, діємо, і знайти в собі сміливість змінитися та йти прямим шляхом, навіть якщо це здається непомірно великим і складним. Тому що Господь приходить, щоб дати нам звільнення і спасіння, але маємо відкрити Йому шлях до власного серця.

Питання

Що ранить мою гідність Божої дитини? Що я можу змінити в моєму житті, щоб це виправити?

Чи усвідомлення того, що Бог прагне мого визволення, моєї свободи, впливає на вибір, який я роблю, на рішення, які я приймаю?

Ірина Кладій для КМЦ

Зображення: Unsplash, Davide Ragusa