29 січня Церква згадує блаженну Болеславу Ламент, покровительку місіонерів

Болеслава Ламент народилася 3 червня 1862 року в сім'ї ремісника в невеликому польському містечку Лович, неподалік від Гнєзна. Ці терени тоді перебували під владою Російської імперії, тож учнів гімназії, в якій здобувала освіту молода Болеслава, виховували в антикатолицькій атмосфері. Попри те, що доводилося терпіти кпини, дівчина не приховувала своєї віри й навчалася так добре, що випустилася з гімназії з золотою медаллю. Згодом у Варшаві вивчилася на кравчиню й повернулася працювати в рідне містечко. 1884 року разом із молодшою сестрою вступила в підпільне чернече згромадження францисканських Сестер Сім’ї Марії, створене Зиґмундом Фелінським (адже діяльність католицьких чернечих орденів у тодішній Російській імперії була заборонена після придушення повстання 1863 року).

Болеслава працювала в багатьох містах імперії: Одесі, Алушті, Сімферополі й Петербурзі. Вона виконувала різноманітні доручення: була вихователькою в інтернаті, викладачкою кравецької справи, вчителькою в початковій школі. Але після 9 років чернечого життя, перед вічними обітницями вона покинула монастир. Деякий час Болеслава прожила у споглядальному монастирі сестер візиток в Кракові, але й там не затрималася надовго.

1903 року на прохання Леонтіни Сяножецької з Білорусі й за сприяння свого сповідника, блаженного Гонората Козьмінського, вона виїхала в Могилів. Два роки по тому, в жовтні 1905 року, Болеслава заснувала там згромадження, особливою метою якого призначила працю і молитву на користь об'єднання Православної і Католицької Церков. Звісно, воно було створене в повній конспірації.

Від 1907 року вона керувала роботою згромадження в Петербурзі, а з 1913 року також у Виборгу, який тоді належав до Фінляндії. Жовтнева революція змусила її вивезти сестер із радянської Росії: 1917 року вони їдуть у Житомир, а 1919 - у Луцьк. З 1921 року вони працювали в Польщі. Згодом Болеслава Ламент відкрила нові осередки у Варшаві, Пінську, Білостоку, Талліні.

Блаженна Болеслава, яка обіймала пост генеральної настоятельки протягом 30 років, прикладом свого повного довіри до Бога життя й апостольської самовідданості захоплювала інших сестер і готувала їх до праці на східних рубежах Польщі, підтримуючи надію на подальшу місіонерську роботу на Сході. 1935 року через поганий стан здоров'я відмовилася від керівних обов'язків. Померла 29 січня 1946 в Білостоку.

У 45-ту річницю смерті блаженної Болеслави, 5 червня 1991 року, святий Папа Йоан Павло II під час четвертого візиту до Польщі беатифікував її в Білостоку та проголосив покровителькою об'єднання християн.

Покровителька місіонерів, родин, кравців.

Уклала Юлія Бойко