Найдавніші вафельниці були винайдені у Середньовіччі, щоб виготовляти комуніканти для Причастя.
Тісто між двома залізними пластинамиВже у ІХ столітті, європейці почали використовувати залізні пластини (fer à hosties) для випікання гостій, що використовувалися під час Святих Мес. Ці металеві форми складалися із двох залізних пластин з довгими ручками.
На пластинах часто гравірували хрест, зображення Ісуса або розп’яття. А готувалися комуніканти так: на одну із залізних пластин виливали рідке тісто з борошна та води, іншою пластиною накривали його зверху, щільно придавлюючи обидві пластини одна до одної, і випікали комуніканти на відкритому вогні.
Виникнення нерелігійних вафельниць
З появою вафельниць для комунікантів, з’явилися також і інструменти для приготування звичайних вафель, які згодом стали досить популярним десертом у ті часи. Ці вафельниці (moule à oublies) були набагато більшими, ніж ті, що використовувалися для виготовлення комунікантів. На них гравірували більше декоративних малюнків, ніж на тих, що прикрашали комуніканти.
За даними HistoricFood.com, у період з кінця пізнього Середньовіччя до раннього Відродження, ці «нерелігійні вафлі» подавалися на завершення урочистих банкетів.
Від комунікантів до вафель
Протягом століть, вафлі подавали як десерт. Подавали їх круглими, закрученими у рулет або у формі конуса.
Вафлі, які ми поливаємо сиропом або збитими вершками, походять від фламандських та голландських вафель раннього сучасного періоду. Спосіб приготування таких вафель, також був винайдений шляхом виливання тіста між двома металевими пластинами, на відміну від сучасних вафельниць.
Переклад КМЦ за Aleteia