4 березня Церква згадує святого Луція І, Папу

Ставши понтифіком, Луцій не затримався довго в Римі: його теж заслали, хоч і ненадовго. Швидким поверненням він завдячував зміні влади в Римській Імперії. У столиці Папа продовжив боротьбу з прибічниками антипапи Новаціана, який вважав, що не належить повертати в лоно Церкви християн, які під час переслідувань зреклися Христа. Сам Луцій, чию стійкість у вірі вихваляв святий Кипріян Карфагенський, не налякався вигнанням і погрозами з боку римської влади, а відважно тримався Христа. Не досвідчивши слабкості в часи випробувань, він, утім, мав милосердне й повне розуміння серце для тих, хто зрікся віри, полегшив їм спокутування гріхів і повернення до Церкви. Опираючись схизмі, Луцій намагався зберегти єдність вірних. Він упорядковував християнське життя пастви: звернув особливу увагу, аби кандидати до священства мали добру славу серед людей, і всім вірним заборонив мати позашлюбні зв’язки.

Помер 254 року, імовірно, своєю смертю, хоча християни в Римі шанували його як мученика. У деяких календарях його спомин припадає на 5 березня.

Уклала Юлія Бойко