27 лютого Церква згадує святого Григорія Нарекського (Григора Нарекаці), Вчителя Церкви

Хлопець отримав духовну формацію та чудову освіту під керівництвом свого родича Ананія Нарекського, богослова й засновника школи при монастирі. Богословські погляди майбутнього святого розвинулися під впливом учителя й завдяки доступу до багатої бібліотеки богословських і філософських текстів. Григорій читав Отців Церкви, давніх філософів (Платона, Арістотеля, Демокріта, Філона Александрійського тощо), був знавцем вірменської літератури, знав грецьку мову, цікавився візантійською культурою. Усе життя провів у монастирі, де шукав єднання з Богом. Викладав у монастирській школі. Часто шукав усамітнення в поблизькій печері, а світло, отримане в молитві, виливав у письмо. 

Григорій створив новий стиль поезії та став класиком вірменської літератури. Серед багатої спадщини святого особливе місце посідають «Коментар до Пісні над піснями» (977) і «Книга скорботних пісень» (1003). Він писав також музичні твори й духовні пісні, якими вплинув на розвиток вірменської музики. 

Святий уболівав через конфлікти й поділи в Церкві, дбав про єдність, чим нажив чимало ворогів. За Григорієвим заступництвом ставалися чудеса – його називали ангелом-охоронцем у людській подобі. Легенда оповідає, як одного разу після його молитви ожили приготовані голуби. 

2015 року Григорія проголосили Вчителем Церкви, а 2021 року його довільний спомин внесли до Загального римського календаря. 

Зображають святого як монаха, філософа, пустельника або на колінах під час молитви, часто – за писанням.

Уклала Юлія Бойко