Єпископ Олександр Язловецький: «Не плутаймо уділення лекторату та аколітату жінкам із уділенням таїнства Священства»

У цьому нам допоміг розібратись єпископ Олександр Язловецький.

Згідно Апостольського листа папи Павла VI «Ministeria quaedam» (15.08.1972):

Лекторат – це літургійна послуга, яка дає публічне право кандидату, під час Св. Меси, читати фрагменти Св. Письма, окрім Євангелія. За відсутності псалмопівця – рецитувати псалом; диякона – зачитувати заклики вселенської молитви вірних; кантора – керувати співом. Якщо необхідно, лектор приготує інших вірних для одноразового читання Св. Письма під час літургійних згромаджень.

Аколітат – це літургійна послуга, яка дає публічне право кандидату під час Св. Меси біля вівтаря допомагати диякону і священику. Також він має право, як надзвичайний служитель, роздавати вірним Св. Причастя, якщо священик відсутній або потребує в цьому допомоги, наприклад, з огляду на велику кількість вірних.

Зазвичай у церковних новинах ми чуємо про уділення цих двох служінь семінаристам. Дійсно, ці послуги є одними з перших, які вони отримують перед дияконськими чи священицькими свяченнями.

Однак, церковне право передбачає уділення лекторату та аколітату також і мирянам. Але це стосувалося виключно чоловіків. «Миряни чоловіки, які мають відповідний вік і прикмети визначені рішенням Конференції Єпископів, можуть на постійній основі бути прийняті, через відповідний літургійний обряд, до служіння лекторату і аколітату (…)» (Кодекс канонічного права, кан. 230, § 1).

Як семінаристам, так і мирянам після підготовчих курсів, єпископи особисто уділяють ці послуги під час Св. Меси, або поза нею під час Літургії Слова.

Розуміючи, що є країни, де немає достатньої кількості священнослужителів чи вірних лекторів і аколітів, Церква дозволяє виконувати ці служіння на тимчасовій основі. Такий дозвіл надавався під час одноразового благословення священика і вже надавався мирянам, як чоловікам так і жінкам.

Про це говорить 3 параграф вже згаданого канону 230: «Там, де існує потреба у Церкві, з огляду на відсутність служителів, також миряни, навіть якщо вони не є лекторами чи аколітами, можуть виконувати певні обов’язки заміняючи їх, а саме: служіння слова, очолювання літургійних молитов, уділення таїнства Хрещення, а також роздавання Св. Причастя, згідно з приписами права».

Отже, бачимо, що ця практика не є чимось новим у житті Римсько-Католицької Церкви і вже була поширена в багатьох країнах Західної Європи. Як чоловіки так і жінки виконували одноразові служіння лекторату та аколітату. Багато єпископів почали уділяти ці служіння на постійній основі також жінкам, після того, як під час засідань Конференцій Єпископів було вирішено, що виклики часу спонукають їх до цього. Однак поширена практика викликала критику, оскільки канон 230 у 1 параграфі говорив лише про чоловіків.

Апостольським листом motu proprio «Spiritus Domini» (10.01.2021) Святіший Отець Франциск постановив, що служіння лекторату та аколітату відтепер дозволені на постійній основі також і для жінок. Ці зміни зроблені на найвищому законодавчому рівні, оскільки мова про Кодекс Канонічного Права, і вони полягають на тому, що з канону 230, § 1 прибрали слово «чоловіки». Отже, від 10 січня 2021 року канон буде звучати наступним чином: «Миряни, які мають відповідний вік і прикмети, визначені рішенням Конференції Єпископів, можуть на постійній основі бути прийняті, через відповідний літургійний обряд, до служіння лекторату і аколітату, однак, уділення цих послуг не надає їм права для утримання чи винагородження зі сторони Церкви».

Світські ЗМІ не вникаючи в деталі рішення папи Франциска і не беручи до уваги те, що жінки і так вже були задіяні у згадані два служіння, хоча і не на постійній основі, подають ці зміни як щось революційне: «папа дозволив жінкам служити біля вівтаря»; «дозволив читати літургію», «дозволив вести служіння» і т. д. Складається враження, що жінки зможуть замінити біля вівтарів священиків. Щоб уникнути цього, папа Франциск написав відкритого листа на ім’я Префекта Конгрегації віровчення, пояснивши, що дозвіл для жінок на згадані служіння жодним чином не слід плутати з повноваженнями уділяти таїнство Священства жінкам. Його дозвіл спирається виключно на таїнстві Хрещення. Звісно, що Префект чудово розуміє різницю і мотивацію Святішого Отця, а це пояснення радше зроблене для загалу вірних.