Місія на Сході України. Відчути як діє Бог

Мабуть, більшість серед нас, місіонерів облатів, у своєму серці відчули саме це прагнення проповідувати Євангеліє вбогим. «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину вбогим…» (Лк 4,18) – саме ці слова вели і мене у моїй дорозі формації, та були відображені на моєму приміційному образі.


Коли я приїхав до Піонерська (Східна Україна), де служить Християнська Служба Порятунку на чолі з відповідальним Володимиром Завадським, то в першу ж неділю Літургія розпочиналася цими словами «Дух Господа на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим» (Ісая 61,1). Саме цей уривок Святого Писання слугував мені поштовхом сильного духовного пережиття на початку мого перебування з місією на Сході. Мене звати о. Вадим Дорош ОМІ. Шановні читачі, хочу поділитися з Вами моїм трьохтижневим перебуванням у тій місцевості.

Перше, на що звернулась моя увага, як облата та місіонера – це проголошення Євангелія. Найперше – це служіння Християнської Служби Порятунку (ХСП) в Піонерську. Подружжя Володимира та Оксани Завадські має на меті євангелізацію місцевого населення.

Протягом трьох років їм вдалося зробити досить велику роботу у проголошуванні Ісуса Христа на Сході, зокрема і у сірій зоні в таких населених пунктах, як Піонерське, Бердянське, Сопіно, Толаковка, Гнутове та інших місцевостях.


Євангелізація місцевого населення пропонує також подальшу християнську формацію через катехізацію. Таким чином уже за цей час можна сказати, що народилася Римсько-Католицька Церква в Піонерську, де кілька десятків людей повноцінно можуть брати участь у християнському житті, оскільки приймають таїнства Церкви. Крім того, ще є досить велика група осіб, які приготовляються до прийняття Таїнств та симпатиків, які спостерігають. Як свідчать самі новонавернені - їхнє життя після прийняття Ісуса Христа змінилося. Зі свідчень служителів ХСП видно, що дійсно багато людей змінили свій спосіб життя, як з моральної так і з духової точки зору.

Перебуваючи протягом трьох тижнів у Піонерську я не лише міг спостерігати, але і взяти повну участь у формуванні нових християн. Відбувається це у наступний спосіб: створюються біблійні кола від 4 до 8 осіб, де частина людей зустрічаються в дитячому центрі «Ковчег», а інша частина – по домівках. Зустрічі відбуваються кожного тижня. Згідно з графіком – кожного дня зустріч була у іншому біблійному колі. Розпочинається зустріч молитвою, потім – роздуми над Божим Словом. Двічі на тиждень були організовані катехези для приготування дорослих до таїнств у двох групах, окремо також є група дітей (біля 10 осіб різного віку), яка готується до першого Причастя.

Окремо варто відзначити євангелізацію дітей та молоді. Щосуботи від 13 години розпочинається зустріч дітей, на неї приїздить біля 40-50 осіб, влітку додатково організовуються оази для дітей, в яких беруть участь близько 100 осіб. Зустріч проводить Оксана, їй допомагає молодь (6-10 осіб, залежить від суботи). Потім частина дітей увечері повертається додому, а частина ночує у дитячому центрі «Ковчег» і повертається додому вранці. Ввечері (у суботу) відбувається зустріч для молоді (близько 10 осіб). Вони слухають конференції та разом проводять час. Важкість є також у тому, що через проблеми з транспортом, інколи – його відсутність, багато дітей треба привезти, а потім відвезти додому.


Дозвольте скажу кілька слів про сам дитячий центр «Ковчег», де я і проживав цей час. Він розпочав свою діяльність кілька років тому. Відповідальні за нього – подружжя Завадських. У даний момент в Центрі проживають за згодою батьків і відповідних інстанцій 8 осіб. День цих дітей та молоді розпочинається з молитви о 7 годині, читання і роздумів над Літургією Слова. Далі – школа, домашні роботи, різні обов’язки. Закінчується день також спільною молитвою. А якщо є священик, то ще і Євхаристією. 5 з 8 дітей приймають таїнства, а 3 діток приготовляються до їх прийняття.

Крім Піонерська і навколишніх сіл, служитель Володя сам, або, якщо є священик чи волонтери, їде на «дальші» села ділитися своєю вірою та проголошувати Ісуса Христа, ділитися також гуманітарною допомогою. Відбувається це так: приїжджають у село, там у якомусь місці зустрічаються і проголошують Слово Боже. Я мав можливість проголошувати у селі Орловське – проводив конференцію про віру.


Служитель Володимир Завадський є також військовим капеланом, тому приїжджає піднімати на духу військових, допомагає, доставляючи посилки. Їздить також передати допомогу від різних добродіїв військовим, за можливості намагається робити зустріч з конференцією про Ісуса Христа. Варто відзначити, що військові останнім часом також допомагали в різний спосіб центру для дітей.

Також у різних селах є старші особи, яким допомагають. Коли є священик, то їде також зі сповіддю та Святим Причастям до тих, які уже є членами Римсько-Католицької Церкви. Вова та Оксана, між іншим, допомагають у дитячому садочку та раз на тиждень приходять до шкіл за домовленістю з директором.

Однією з причин того, що мій настоятель о. Павло Вишковський ОМІ попросив, щоб я поїхав до Піонерська є відсутність на місці священика. Декілька священиків, в основному брати капуцини, інколи приїжджають з короткими візитами, сповідають, звершують Святу Месу і допомагають у різних служіннях. За словами Володимира та Оксани, місія потребує вже постійної присутності священика, як для формування новонавернених чи євангелізації, так і для духовної підтримки їх самих, як служителів. Священика на місці часами не має навіть два-три місяці, і це дуже важко.

Неподалік від Піонерська є Маріуполь, який уже не входить до сірої зони і досить непогано розвивається. В тому місці є парафія, де служать отці пауліни. Свою діяльність та служіння вони зосереджують передусім у Маріуполі, оскільки це велике місто, в якому проживають біля 500 тис осіб. Коли немає священика у Піонерську, то вони у неділю та урочистості майже кожного разу приїжджають, крім випадків коли не мають такої можливості. Натомість, у іншій діяльності євангелізації та служінні ХСП чи дитячого центру «Ковчег» або співпраці з військовими чи приїзд в дні крім неділі вони не мають можливості допомогти.

Також у Маріуполі є сестри монахині зі Згромадження Вікентія де Поля, які співпрацюють у своєму служінні з ХСП у Піонерську: відвідують осіб літнього віку та приїжджають до дітей з дитячого центру з катехезою.


На мою думку, в тих місцевостях де я перебував, проголошуючи Євангеліє убогим, Бог дуже сильно діє, не зважаючи на відсутність священиків на постійній основі і так дає багато благодатей і видно багато плодів служіння Християнської Служби Порятунку. Там народжується Церква. Там присутній Бог, відбувається щось прекрасне, хоч і у дуже складних умовах. Там дуже багато вбогих матеріально, а ще більше убогих духово. Особисто я переконаний, що служіння там є потрібним і важливим. Молюся, щоб Бог передбачив там згромадження чи орден, яке зможе взяти на себе цю нелегку місію проголошення Євангелія убогим на Сході України та духовну опіку центру «Ковчег» та служителів ХСП. Дякую Богові за той час, проведений там та за Володю з Оксаною, і усіх людей, яких зустрів,
особливо дітей та молодь, з якими там перебував. За все Богові подяка.

Отець Вадим Дорош ОМІ