У Кам’янському вшанували репресованих священиків

В урочистій Святій Месі та церемонії відкриття також взяли участь єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло, перший настоятель храму святого Миколая в Кам’янському від часу відновлення структур Римо-Католицької Церкви в Україні отець Мартін Янкевич, кустош Кустодії України Ордену Братів Менших Капуцинів брат Блажей Суска, брати-капуцини з Кам’янського та Дніпра, отці-салетини з Кривого Рогу, представники греко-католицького духовенства та численні вірні.  


У своїй проповіді під час Святої Меси єпископ Павло заохотив присутніх дати відповідь на питання «Для чого ти тут?»: «Це питання ставлять тобі ці священики, відвагу і перемогу в Ісусі Христі яких ми сьогодні святкуємо, і дякуємо Богу, що Він в них переміг. Вони були відважні і сильні не своєю силою. Вони боялися, тремтіли, плакали, їм боліло, в них був вибір – могли б відмовитися і піти, могли б втекти, могли б зректися, могли б сказати: „Все, досить!” — і ще б трохи пожили. Вони по-людськи, так насправді, були слабкими. Їхнє свідчення, їхній приклад нам дає відповідь на питання “Для чого ти тут?“».


«Наше святкування, наша прослава Господа за Його перемогу в житті цих священиків для нас не буде мати жодного сенсу, – підкреслив проповідник, - якщо в наших серцях ці свідки не породять іще більше прагнення Бога, іще більший осуд гріха, тобто назвати зло злом, а гріх – гріхом».


Після освячення меморіальної дошки, звертаючись до присутніх, брат Блажей Суска OFMCap, наголосив: «Життя цих священиків були занурені в крові Ісуса Христа. Ця дошка їм не потрібна, вони вже в славі Отця, але вона дуже і дуже потрібна нам, щоб ми згадували їхнє життя, їхню вірність та їхню кров, щоб ми знали, звідки коріння нашої віри.»  


Отець Мартін Янкевіч, перший настоятель храму святого Миколая від часу відновлення структур РКЦ, нагадуючи вірним про обов’язок, який вони отримали під час Хрещення, висловив сподівання, «що на цій землі і в цьому храмі, на цих вулицях буде прославлений Господь, воскреслий Христос, вашими словами і вашим життям.»  

Присутні на святкуванні гості також мали можливість переглянути виставу, сюжет якої передає історію переслідування священиків храму святого Миколая в Кам’янському. Сценарій був підготовлений парафіянами на основі архівних документів, протоколів допитів священиків та свідченнях очевидців.  


На завершення настоятель парафії святого Миколая брат Адам Врубель OFMCap передав єпископу Павлу Гончаруку папку із архівними документами стосовно справи отця Якова Розенбаха, які вдалося знайти парафіянам, висловлюючи надію, що вони сприятимуть у справі беатифікації священика.


Постраждалі та розстріляні за віру

Католицькі священики в Кам’янському почали зазнавати значних утисків після Жовтневої революції.

18 червня 1919 року настоятель парафії о.Ігнатій Міцкевич був заарештований місцевою ЧК за звинуваченням у протидії більшовизму, доставлений до Катеринослава та засуджений до смертної кари. Баржу на Дніпрі, на яку відправили священика, планувалося підірвати і затопити під час руху, але почався обстріл Катеринослава козаками генерала Дінікіна, варта при баржі розбіглася, а о.Ігнатію Міцкевичу вдалося втекти і сховатися в місті.  

19 травня 1921 року о.Констянтин Томашевський був заарештований за звинуваченням у дискредитації радянської влади і компартії. Адміністратор і єдиний на той час священик Кам’янської парафії відмовився повінчати в храмі місцевого жителя більшовика Л.Блощака, пояснюючи це тим, що відповідно до норм Римо-Католицької Церкви він не має права уділяти Таїнства не католикам. Вже на допиті в ЧК о.Констянтин Томашевський доповнив свою позицію: «Оскільки гр.Блощак комуніст, а комунізм – партія, яка заперечує релігію, то якщо він бажає, щоб я здійснив над ним релігійні обряди, він повинен публічно зректися комунізму». Дізнавшись про арешт настоятеля, вірні написали колективного листа голові виконкому А.Лихоманову і направили до нього делегацію. Прохання подіяло і була прийнята резолюція щодо звільнення заарештованого. Проте, як виявилося, лише на деякий час. У 1925 році о.Констянтин Томашевський був попереджений про підготовку свого другого арешту і був змушений покинути місто.  

На зміну попередньому настоятелю із Ямбурзької парафії Катеринославського деканату прибув о.Яків Розенбах, який в умовах комуністичного терору продовжував відправляти Святу Месу та уділяти Святі Тайни. У лютому 1930 р. священик був відправлений на 5 років в Соловецький табір особливого призначення. Під час слідства Яків Розенбах сказав: «Що стосується католицизму, то я не змінюю своїх переконань. Я залишаюся таким же віруючим, як і перед арештом і ув’язненням у таборі. Я не відчуваю ненависті до радянської влади. Але ніколи не буду пітримувати безбожництво і не буду виступати проти власного сумління.»


Через три роки після звільнення із Соловецького табору о.Яків був знову заарештований як агент польської та німецької розвідок та учасник шпигунської організації та був засуджений до найвищої міри покарання. 10 квітня 1938 року розстріляний у місті Орлі.


Отець Андрій Шенбергер, який з 1908 по 1914 рік служив у Кам’янському костелі, був заарештований 10 травня 1930 року по груповій справі німецького католицького духовенства. У витязі з доносу секретного інформатора Соловецького табору зазначено: «Ув’язнений Шенбергер висловлюється, що міць Радянського Союзу підтримується виключно терором. П’ятирічка і колективізація повинні викликати народне повстання. Влада боїться інтервенції та відчуває щось недобре, бо тільки тому так гарячково веде боротьбу з нами і взагалі, із релігією.» 9 жовтня 1937 року отець Андрій Шенбергер був засуджений до розстрілу.

Джерело: CREDO