Ще кілька днів переживатимемо Октаву Різдва, невдовзі розпочнеться новий каледнарний рік. Це добра нагода підбити підсумки і зробити глибший іспит совісті. Чи справді я відкрив своє серце для Бога? До цих роздумів нехай спонукає нас поезія Олександри Корчевської-Цехош.
Зблідла ніч, святково вдягшись в фіолетові камзоли,Пастирі спішать із поля, янголи співають хором,
Білі вівці та ягнята мирно сплять біля стодоли,
В мить святу, коли на небі сріблом вишивають зорі.
Та закриті брами й двері, в їх домах бракує місця.
Про серця казати й годі – їх не легше відчинити...
І тому Ісус дрімає на соломі золотистій.
Цар не золота, а серця на цих яслах народився!
Йди в вертеп душі своєї, і при Божому ослоні
Не закрив чи свого серця? Пильно-пильно придивися.
Adorazione dei Magi (Gentile da Fabriano). Uffizi Gallery, Google Arts & Culture. Фрагмент