В очікуванні, молитві та пості...

Церква, залишаючи вівтар оголеним, утримується від здійснення жертви Меси, щоб після урочистої Вігілії, тобто нічного очікування, дати місце великодній радості, яка триватиме 50 днів.

 Ближче до вечора в храмі вівтарна частина прикрашається квітами, виносяться свічки та хрест. У відповідному місці поза храмом розпалюється вогнище, котре буде освячене і від якого запалиться пасхал – символ Воскреслого Христа.

За дуже давньою традицією ця ніч повинна бути ніччю чування на честь Господа (Вих 12, 42). Вірні, які згідно з Євангелієм (Лк 12, 35 і далі), тримають у руках запалені свічки, повинні бути подібними до людей, котрі очікують свого Господа, щоб Він, коли повернеться, запросив їх на свою трапезу.

Вігілія цієї ночі – урочистість, яка з усіх урочистостей є найбільшою та найшанованішою. Літургія складається з чотирьох частин: Літургії Світла, Літургії Слова, Літургії Хрещення та Літургії Євхаристії.

Перша частина – Літургія Світла – розпочинається на подвір’ї перед храмом із посвячення вогню.

Тут варто пригадати, що ще з перших років християнства приготування до Великодня було зосереджене на спогляданні цієї ночі. Її темряву роз’яснює світло Воскреслого Христа. Він є Світлом для світу. Й це знаходить своє відображення у сьогоднішній урочистій відправі.

На подвір’ї біля храму розкладене багаття. Спочатку відбувається освячення вогню, від якого запалюється пасхал. Саме ця пасхальна свічка є символом Христа – Світла для світу, Христа, присутнього серед нас у події Його Страждання і Воскресіння.

Процесія з запаленим пасхалом вирушає до храму. На чолі процесії священик несе пасхал, а передує йому міністрант із розпаленою кадильницею. Далі йдуть літургійна служба, віряни. Впродовж цієї процесії хода тричі зупиняється. Біля входу до храму, на середині центрального нефу та перед вівтарем, і священик тричі проголошує: «Світло Христове», на що віряни відповідають:«Богу подяка». Під час першої зупинки запалює свою свічку головний целебранс; під час другої – усі присутні в храмі.

Біля вівтаря співається величне Пасхальне Послання Exultet. Потім свічки гаснуть, і розпочинається Літургія Слова, під час якої проголошуєтьсясім читань зі Старого Заповіту та два – з Нового. Схема цих читань також є особливою. Спочатку лунає чергове читання, потім співається псалом, далі –  можливість на зосередження над почутим у тиші, а після цього – кінцева молитва целебранса.

У читаннях представлена старозавітна Історія Спасіння і пророцтва, що відносяться до віднови Завіту. Псалми підкреслюють головну думку кожного читання, а також допомагають у роздумах над нею. Завдяки цьому сьогоднішня Літургія Слова набуває характеру глибокої медитації над Божим Словом. Кожна молитва, що слідує після псалму і хвилини мовчання, є ніби містком між старозавітними текстами та їхнім християнським тлумаченням. Зосередження й уважне вислухування слів читання, псалму, долучення до молитви роблять можливим повне розуміння послання, скерованого до учасників Літургії.

Поміж читаннями Старого і Нового Завітів у храмі лунає урочистий гімн «Слава во вишніх Богу». При цьому запалюються вівтарні свічки, б’ють дзвони. Після гімну священик відмовляє молитву – колекту.

Після «Епістоли», тобто читання з Нового Завіту, співається радісне «Алілуя!». Впродовж усього Великого Посту ми не чули у наших храмах цього співу. Цей спів та долучений до нього псалом прославляють величні діла Всемогутнього Бога, котрий у Воскресінні Христа звершив найбільше чудо і дарував людям вічне життя.

А сьогоднішнє Євангеліє повідає нам про порожній гріб як про доказ того, що Христос воскрес.

Після проповіді настає третя частина – Літургія Хрещення. У цю святу ніч Свята Мати Церква приймає у свої обійми нових дітей, нових вірян, нових членів Христової спільноти. Традиція ця сягає давніх-давен, ще часів перших християн.

У Літанії до всіх святих, яка також лунає цієї ночі, Церква просить про заступництво для своїх нових дітей тих, котрі вже досягли величі прославлення в Небі.

Під час Літургії Хрещення усі присутні в храмі також відновлюють обітниці свого хрещення.

Пасха наша – Христос, принесений у жертву; отож святкуймо її в опрісноках чистоти й правди. Алілуя! (1 Кор 5, 7-8)

Отець Віталій Квапіш