Про місце молитви на розарії та приклад, що завжди спонукає до молитви розповідає єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло.
Якщо говорити про мій досвід молитви на розарії, то вперше з розарієм я побачив маму. Вона постійно молилась, коли щось робила чи коли сильно хворіла. Під подушкою в неї завжди був розарій. Так тривало до самої її смерті.Потім був єпископ Ян Ольшанський. Я прийшов до Маниківців на його місце. Він завжди в дорозі молився Розарій. Коли ми їхали з Кам’янця-Подільського до Запоріжжя (а це майже тисяча кілометрів), то всю дорогу молились на розарії. Тоді ще було три частини Розарію.
Тоді я відчув, що це молитва, яку важко почати, бо злий дух бореться з Розарієм і відбиває у нас бажання молитись. Завжди виникає думка: може, потім помолитись, може, тоді буду більш зосередженим, може, будуть інші обставини. Злий дух знає, яка величезна сила Розарію.
Важко почати, але потім, коли молишся, то відчуваєш силу не лише духовну, а й фізичну. Якщо, наприклад, їду з Запоріжжя до Харкова, то молюся всю дорогу і потім зовсім не відчуваю втоми і почуваюся духовно відновленим.
Йоан Павло ІІ надав Розарію силу екзорцизму. Ми постійно знаходимось під атаками злого духа, і Розарій нас захищає, дає силу.
Я багато разів був у Меджугор’є. Там Матір Божа постійно заохочує молитись на розарії.
Я намагаюсь щодня молитись чотири частини Розарію, буває і більше. Але я відчуваю, що наша Мама Небесна міцно нас тримає за руку, передаючи від Небесного Отця всі благодаті.
У нас багато парафіян у Запоріжжі, які моляться щодня цілий Розарій. Вони також свідчать, що багато у їхньому житті змінилось завдяки молитві на розарії.
Те, що сьогодні християнин, священик, єпископ, усі ті Божі справи, свідком яких я є, – це все завдяки силі Матері Божої, Якій дозволяємо діяти, молячись на розарії.
Зображення: Hozana