Розарієві історії від єпископів. Єпископ Радослав Змітрович ОМІ

Розарій: наше життя стає молитвою, і наша молитва стає нашим життям. Деякі відкрили вартість та значення Розарію у дитинстві як великий дар. Я бачив це у житті моїх співбратів-облатів, які походили з глибоко віруючих родин, де разом молились на розарії.

Я відкривав Розарій поступово, спочатку десяток, потім одну частину, а тепер відкриваю усе більше і більше. Кілька днів тому я відвідав отця Антонія Бальцежака у домі для священиків-емеритів у Гнєзно. Колись я йому сказав, що ЧАСТО молюсь на розарії за кермом.

Він зауважив, що цього не визнає, бо як молишся, то молишся. Мушу однак визнати, що найчастіше молюсь Розарій під час прогулянки або за кермом. Думки метушаться, часом повертаюсь до таємниці, над якою роздумую. Я задумувався, яку вартість має ця молитва-немолитва.

Я люблю її щораз усе більше. Думаю, що повторювані молитви «Радуйся, Маріє» щось формують, проникають у життя. Звичайно ж, треба намагатись бути уважним та зосередженим на молитві, тоді вона має іншу якість.

Ще спадає мені на думку облат о. Едвард Смалець, місіонер у Гнівані та Чернігові, який приїхав до України у віці 70 років. Він любив трясти ланцюгом на руці, що означало, що він є невільником Марії. Колись він мав на мене довго чекати, і коли я врешті прийшов, то вибачився, на що він відповів: «Не біда, розарій круглий».