Розарієві історії від єпископів. Єпископ Павло Гончарук

З Розарієм я пов’язую історію моєї бабусі в часи Другої світової війни. Вона жила в селі, неподалік якого точилися бої. Її чоловік Антон пішов на фронт. Бабуся дуже переживала за нього. Якось, принісши з лісу дров та розтопивши грубку, вона задрімала біля вогню. І тут почула голос: «Якщо ти так сильно переживаєш за свого чоловіка, то чому не молишся за нього Розарій? Невже це так важко? Адже молишся “Отче наш”, і повторюєш “Радуйся, Маріє”»...

І бабуся прокинулася. Від цього моменту вона почала молитись на розарії. І так було до кінця її життя. Її чоловік, який воював п’ять років, повернувся додому живим. Вона завжди це пригадувала і заохочувала нас молитись Розарій, особливо, коли виникають якісь важкі ситуації. Тоді просто треба брати розарій та молитись. Це найкраща зброя, найкраще звільнення.

Ми вдома завжди молились Розарій. Коли переживаю якісь труднощі, то беру до рук розарій. Ця молитва приносить спокій та впевненість.

Розарій вводить нас у події, важливі для нашого спасіння. Роздуми над цим допомагають нам стати в присутності Бога, який проникає в наше серце, душу, огортає нас своєю любов’ю. Розарій – це водночас звичайне і надзвичайне. Це щоденний інструмент для вираження та поглиблення нашої віри в Бога, в опіку Діви Марії, Яка завжди з нами, як із Церквою, що подорожує. Заохочую всіх молитись на розарії серцем, з роздумами. Маємо велику силу у тих благодатях, які Господь хоче нам давати через цю молитву. Марія весь час запрошує до молитви на розарії, до молитви серця.

Зображення: religiousitalianart