Митрополит Мечислав Мокшицький: «Життя єпископа Яна Нємца - приклад довіри Божому Провидінню»

​​​​Дорогі Брати і Сестри!

Наші молитви закінчуються, завершується також земна подорож світлої пам’яті єпископа Яна. Незабаром складемо його тлінні останки в кафедральній крипті в очікуванні на день воскресіння. Нехай для всіх живих вони стануть знаком глибокої віри, яку він на протязі життя – від дня Хрещення аж до тепер – поглиблював, нею жив і передавав її іншим.

Ця крипта Кам’янецької Катедри – достойне місце для тлінних останків єпископа Яна, адже він присвятив більшу частину свого священичого і все своє єпископське життя Кам’янець-Подільській Церкві. Цій спільноті, якій служив на протязі двадцяти восьми років, відповідаючи на заклик єпископа Яна Ольшанського. Подібно вчинили численні священики з Польщі в дусі солідарності з Церквою, яку спіткало багато страждань і переслідувань.

Тому тепер над його труною, в дусі справедливості та вдячності, ми повинні подякувати Церкві в Польщі за віддане служіння сотень дієцезіальних та монаших священиків, численних жіночих Згромаджень, за велику справу і вклад у формування сучасного обличчя Церкви в Україні. Ми не повинні забувати про цю солідарність віри, в якій померлий єпископ мав велику частку. Ось чому ми дякуємо Перемишльській Церкві за те, що дала нам такого ревного священика, ректора, вихователя, духовного керівника та єпископа.

Двадцять вісім років його служіння Богові та людям сьогодні стають наче наріжний камінь, на якому ми можемо утверджувати свою віру і з якого ми можемо черпати приклад. У цьому завершеному житті ми знаходимо послання для всіх нас: для єпископів, для священиків, для мирян. Воно є взірцем довіри до Божого Провидіння, що нічого не трапляється випадково і що все має свій сенс. Навіть страждання, яке так наповнило його життя, мало свій глибокий сенс. Для єпископа Яна воно стало благословенним. Він пояснював його словами Спасителя: «Хто не бере свого хреста і йде за Мною, той негідний Мене» та словами св. Апостола Павла: «Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого бракує скорботам Христовим для Його Тіла, що ним є Церква». Як же не дякувати за дар його страждання. Він не обтяжував ним нікого з нас, але за всіх нас цим стражданням молився.

Отче єпископе Яне, цією Святою Месою дякуємо за таку поставу. Через Тебе Бог вчинив великі справи. Сьогодні вони наповняють нас радісною впевненістю у Твоїй участі у сопричасті Святих.

Мої Дорогі!

Хочу висловити велику вдячність тим, які на щодень були з єпископом Яном. Маю на думці всіх, тобто всю спільноту Кам’янець-Подільської дієцезії з її єпископами, священиками, богопосвяченими особами та всіма вірними.

Однак дозвольте мені від імені всього Єпископату та всіх нас особливо подякувати Родині, яка з великою любов’ю до свого Брата несла хрест його страждань. Єпископ Ян так делікатно запросив їх на шлях молитви страждання і вони відповіли на це запрошення. Насамперед хочу подякувати Мамі та Сестрі єпископа Яна за багаторічну турботу про нього. Дякую також згоду на те, щоб священики та вірні Поділля могли тепер разом єднатися в благальному проханні: «Нехай ангели введуть тебе до раю». Він заслужив на це місце поховання, бо жив не для себе, а для Господа, і в житті та смерті він належав Господу. Я впевнений, що ваше рішення відповідає його прагненню.

Отче єпископе Яне!

Юліуш Словацький у своєму заповіті писав: «Я жив з вами, страждав і плакав разом з вами. Шляхетні люди ніколи не були мені байдужими. Сьогодні я покидаю вас і йду далі в тінь – з духами».

Сьогодні Ти прощаєшся з нами цими словами. Однак ми сподіваємося, що Ти завжди будеш з нами. Тому, сповнені віри, ми просимо за нас і нашу все ще місійну Церкву, яка потребує нових покликань до священства та богопосвяченого життя. Нехай Твоє перебування перед Богом відкриває серця багатьох молодих людей на голос покликання, а покликаних нехай зміцнить у вірності. Підтримуй тих, у кого зродився місіонерський дух, щоб залишаючи свою батьківщину, вони знайшли собі новий дім та нових послідовників Христа.

Дякуючи Богові за дар покликання та вірне служіння Церкві, переконані в тому, що наш Брат, єпископ Ян, заснув у мирі з Христом, з вірою та надією на вічне життя, тепер віддаймо його Божому Милосердю.
Просімо Бога, щоб єпископ Ян, котрий через Хрещення став Божою дитиною і в часі свого життя споживав Тіло Христове, тепер був покликаний на трапезу Божих дітей в небі і разом зі Святими став спадкоємцем обіцяної вічної нагороди.

Молімося також до Бога за нас, пройнятих жалобою, щоб ми разом із нашим Братом, єпископом Яном, могли вийти назустріч Христові, коли Він, наше Життя, прийде у славі. Нехай ця надія пронизує нашу молитву.