Канонічні книги Нового Завіту нічого не розповідають про введення Богородиці в храм. Мовчать про цю подію й історичні дослідження. Однак християнська традиція використовує оповідання, залишені в апокрифах (особливо в протоєвангелії Якова, яке містить джерела з ІІ століття).
Свято Введення, або жертвування, Марії в храмі можна зустріти в VI столітті в Єрусалимі, а в VIII столітті воно поширилося на цілий Схід. На Заході спомин запровадив 1373 року Папа Григорій ХІ, проте святкувати в усій латинській Церкві його почали тільки з 1585 року завдяки Папі Сиксту V. Поширенню цього свята сприяв, зокрема, паралелізм життя Ісуса і Марії: Церква святкує зачаття, народження, жертвування, вознесіння (успіння) як Христа, так і Його Матері.Апокрифи розповідають, що батьки Марії виконали обітницю перед Богом і присвятили доньку на служіння в Єрусалимському храмі. Там дівчинка залишалася до заручин із Йосифом, навчаючись і працюючи на господарстві. Хоча в єврейській культурі була можливість віддати дитину на службу Богові (1 Сам 1, 21-28), стосувалася вона лише хлопчиків. Введення Діви Марії у храм має не так історичне, як теологічне підґрунтя. Та, у якій сповнилася надія Ізраїлю та яка від зачаття була збережена від первородного гріха, мала пройти шлях від цілковитої відданості Богу до прийняття Його в своє лоно. Ідучи за святим Августином, можна сказати, що Марія в якусь мить пожертвувала Богові Свою цноту, прагнучи належати тільки Йому. Свято виявляє зв’язок храму, в якому перебуває Бог, із Богородицею, яка цілою Собою перебуває при Господі та стає святинею Воплоченого Слова.
Введення Богородиці в храм особливо святкують брати і сестри з закритих монастирів і зі Згромадження Дів Жертвування Пресвятої Діви Марії (презентки).
Уклала Юлія Бойко