Через Марію до Ісуса: знайдення Ісуса в храмі

“Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято. Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими, а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати.” (Лк 2, 41-45).

Ось довгоочікувана подія – Ісусу виповнилося дванадцять років і він може піти з паломниками до святого міста Єрусалим на Пасху. Прекрасна подія в житті сина Марії – нарешті Він може приймати публічну участь у житті вибраного народу. Кожен рік батьки Ісуса, вирушаючи до Єрусалиму, залишали Його зі старшими родичами і такими ж малими дітьми, як Він сам. Тож цей момент, напевно, відрізнявся від попередніх пасхальних урочистостей.

Стільки років Йосиф і Марія розповідали про подорож, про гурт людей, що з радістю і співами додавалися в кожному селі і містечку, про місто Давида та про все, що відбувається в цьому часі. І врешті підліток-Ісус, навчений своєю матір’ю та опікуном святим Йосифом, про всі звичаї, що мають значення для правильного святкування опрісноків, вирушає з батьками в дорогу.

Перше паломництво і перша свідома зустріч із храмом Всевишнього Бога. Надзвичайне пережиття для малого хлопця, котрому офіційно дозволялося брати участь у культі (складання жертви, молитва в храмі). Можемо собі уявити картину: задоволений Ісус, йдучи з іншими паломниками, співає псалми, та радісна Марія, котра спостерігає запал і веселість Божого Сина.

Отож, проходять святкові дні і настає час повертатися додому. Гарно пережиті всі урочистості, звершена жертва і всі приписи Закону. Через день зворотньої дороги стає очевидним, що Ісуса немає серед родичів-паломників. Напевно, Свята Родина не могла спокійно пережити цей момент, адже, загубити Месію, загубити Того, Кого Бог доручив твоїй опіці, - це тяжке випробування. Вони повертаються в Єрусалим, і на третій день знаходять дитину в Храмі біля вчителів, де Він спокійно провадить з ними різні розмови.

Знаємо, що Ісус є правдивим Богом, але і правдивою людиною. Тобто постава підлітка нічим не відрізнялася від його ровесників (за винятком гріха). Тож, як потрібно було вчити і формувати Ісуса, щоб Він, залишившись наодинці у мегаполісі (на той час), пішов до храму, і знайшов цікавим розмовляти про Божий закон. Зазвичай людина, котра проживає у маленькому містечку, опинившись у столиці, хоче побачити цікаві речі, наприклад, великі торгівельні центри (ринок), ресторани (місце харчування паломників), якісь кузні, майстерні, де виготовляють продукцію і т.п. Але ні, малий Ісус йде до храму, і змалечку вчиться і розвивається в пізнанні Бога. Напевно, задоволений від такої нагоди, що випала, може поставити питання до вчителів, на які вдома не міг отримати відповіді. Те, що Йосиф і Марія не могли пояснити, Він запитує у вчених в писанні.

Коли батьки знаходять Месію в храмі, то Марія ставить Йосифа на першому місці (Лк 2, 48): “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.”

Богородиця звертається без гніву, і більше того, свою покірну особу залишає на другому місці після Йосифа. Сьогодні Марія постає перед нами як Та, Котра змогла виховати у дитини любов до Храму Всевишнього, і як Та, котра не бере собі за заслугу народження Нею цьому світові Бога, але до кінця свого життя залишається Господньою Рабинею. Навіть, у нестандартних і хвилюючих ситуаціях пам’ятає про свою поставу - остання з усіх на славу Божу.

Брат Боніфацій