Мучеництво – це атмосфера християнського життя. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 11 грудня 2019 року

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Читаючи в книзі Діянь апостолів про подорож Євангелія світом і про свідчення святого Павла, можна помітити на них дедалі виразніший знак страждань. Це саме те, що чого в Павловому житті поступово ставало більше й більше. Він був не лише сповненим запалу євангелізатором, невтримним місіонером серед язичників, засновником усе нових християнських спільнот, а й стражденним свідком Воскреслого (пор. Діян 9, 15-16).

В історії про прибуття апостола до Єрусалима з глави 21 книги Діянь показано велику ненависть до апостола, на чию адресу лунають докори: «Але ж він був переслідувач! Йому не можна довіряти!» Як і для Ісуса, для Павла Єрусалим став ворожим містом. Коли він пішов до храму, його впізнали та, виштовхавши за межі святині, мало не лінчували. І лише завдяки неочікуваному втручанню римських воїнів Павлові вдалося врятуватися. Звинувативши в навчанні проти Закону та храму, апостола заарештували – і розпочалися його тюремні поневіряння: спочатку перед Синедріоном, потім перед римським прокуратором у Кесарії, а нарешті перед царем Агриппою. Лука показує подібність Павла до Ісуса: їх обох ненавиділи супротивники й публічно звинувачували, проте імперські можновладці визнали їх невинними; саме тому Павло асоціюється зі страстями Учителя й через страждання стає живим Євангелієм. Я щойно був у базиліці святого Петра, де дав першу аудієнцію для українських паломників з українських дієцезій. Яких переслідувань зазнали ці люди; як вони страждали за Євангеліє! Але вони не зробили віру предметом торгу. Вони – приклад. Сьогодні у світі, у Європі багато християн зазнає переслідувань і віддає життя за віру, або ж їх переслідують, так би мовити, у «білих рукавичках», тобто виштовхуючи за межі суспільства, маргіналізуючи. Мучеництво – це атмосфера християнського життя, християнської спільноти. Серед нас завжди будуть мученики: це сигнал, що ми йдемо Ісусовою дорогою, і якщо поміж люду Божого є хтось, хто дає свідчення мучеництва, то це благословення від Господа.

Павла закликають захищатися від звинувачень, і врешті-решт його промова, проголошена у присутності царя Агриппи II, перетворюється на діяльне й дієве свідчення віри (пор. Діян 26, 1-23).

Павло починає розповідь зі свого навернення: Воскреслий Христос зробив його християнином і довірив йому місію проповідувати між язичниками, між народами, «щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога та одержали відпущення гріхів і спадщину» між тими, хто був освячений вірою в Христа (в. 18). Павло виконував це завдання і діями своїми показав, як пророки й Мойсей звіщали те, що він тепер проголошує: «Христос має страждати, і що Він перший, воскресши з мертвих, має проповідувати світло народові й поганам» (в. 23). Пристрасне свідчення Павла розчулює серце царя Агриппи, якому відтепер бракує лише одного вирішального кроку. Саме тому цар і каже: «Ще трохи, і ти мене переконаєш стати християнином!» (в. 28). Павла оголошують невинним, але його не можна звільнити, бо ж він покликався на кесаря. Так маршрут невпинної мандрівки Слова Божого скеровано до Рима. Закутий у ланцюги Павло опинився тут, у Римі.

Відтоді образ Павла – це образ ув’язненого, а його кайдани – це знак вірності Євангелію й відданості свідченню Воскреслого.

Кайдани, безумовно, це принизливе випробування для апостола, який в очах світу постає як злочинець (2 Тим 2, 9). Але його любов до Христа така сильна, що навіть ці ланцюги він бачить очима віри; віри, яка для Павла є не «теорією, роздумами про Бога і світ», його віра – це «поштовх Божої любові в серці, – це любов до Ісуса Христа» (Бенедикт XVI, Проповідь з нагоди року святого Павла, 28 червня 2008).

Дорогі брати та сестри, Павло навчає нас наполегливості у випробуваннях і вміння читати все очима віри. Молімося ж сьогодні за заступництвом апостола до Господа, аби Він відродив нашу віру й допоміг нам бути до кінця вірними покликанню християн, учнів Господа й місіонерів.

Франциск, Папа
Ватикан, зала Павла VI
11 грудня 2019

Переклад КМЦ за vatican.va